Справа №.22ц-2079/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Чірков Г.Є.
Категорія 79 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У ХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді : Яворського М.А.,
суддів Воробйової Н.С., Приходька К.П..
при секретарі Колесник Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2008 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби,
встановила:
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та просив постановити ухвалу, якою визнати дії вказаної посадової особи неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 04 квітня 2006 року .
Свої вимог заявник обґрунтовував тим, що постановою старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 6 березня 2006 року з метою виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області про стягнення з Державного казначейства України 337747 грн. для придбання квартири ОСОБА_2, яке набрало законної сили 11 травня 2004 року було накладено арешт на грошові кошти Державного казначейства України, які знаходяться на конкретному рахунку у Національному банку України. Зазначена постанова про накладення арешту на кошти Державного казначейства України була направлена для виконання до Національного банку України листом начальника відділу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 6 березня 2006 року. Вважаючи вказану постанову незаконною він як заступник Голови Національного банку України своїм листом від 15 березня 2006 року повернув її без виконання.
4 квітня 2006 року начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн. за невиконання вимог державного виконавця. Вважав дану постанову незаконною, необґрунтованою та просив задовольнити його скаргу.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2008 року скаргуОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду із вказаної скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, не відповідність вказаної ухвали встановленим обставинам справи просить її скасувати, та ухвалити нову постанову суду про повне задоволення скарги.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як встановлено судом першої інстанції постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесено 4 квітня 2006 року.
Скарга заявником в порядку статті 383 ЦПК України подано до суду 13 квітня 2007 року.
Вирішуючи вказану справу та, залишаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що заявник пропустив строки звернення до суду визначені ст. 385 ЦПК України при цьому належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду не подав, а тому суд відповідно до ст. 72 ЦПК України залишив скаргу без розгляду.
Колегія суддів вважає, дану ухвалу суду такою що постановлена з дотримання норм процесуального та матеріального законодавства.
Так, відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 385 ЦПК України визначено, що скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом лише з поважних причин.
Суд першої інстанції виходив із того, що скаржник про порушення свого права узнав в квітні 2006 року, а скаргу до суду в порядку визначеному ЦПК України подав у квітні 2007 року тобто з пропуском строку визначеного ст. 385 ЦПК України.
Доводи апелянта проте, що він захищав свої порушенні права в порядку передбаченому Кодексом України про адміністративне судочинство, а тому пропустив строки визначені ст. 385 ЦПК України не може бути прийнято колегією як підстава для скасування законної та обґрунтованої ухвали, оскільки з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в порядку адміністративного судочинства був закінчений 20 лютого 2007 року, а скарга подана до суду лише 13 квітня 2007 року . Посилання апелянта про несвоєчасне отримання копії ухвали апеляційного суду м. Києва не підтверджено належними доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали.
Керуючись ст. ст. 303, 307,312 ч.1 п.1, 313,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :