04.04.2012 Справа № 1-121/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого Сингаївського О.П.,

при секретарі Клімчук Т.Я.,

з участю прокурора Возняковського Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Краснопіль Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

- 03.05.2007 року Бориспільським міськрайсудом Київської області за ч. 1 ст. 190, ст.ст. 75, 76 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Постановою Бориспільського міськрайсуду Київської області від 26.11.2007 року іспитовий строк скасовано;

- 27.07.2011 року Подільським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України,

встановив:

ОСОБА_1, будучи засудженим 27.07.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, 21.09.2011 року прибув до Ірпінського виправного центру №132, розташованого за адресою: смт. Коцюбинське Київської області, вул. Залізнична, 1, для подальшого відбуття покарання, але на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив навмисний злочин.

Так, 15.11.2011 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись на території виправного центру, розташованого за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична, 1, з метою ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі, нікого не повідомивши, без будь-якого дозволу, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження паркану, подолав огорожу установи та самовільно залишив межі Ірпінського виправного центру №132 УДДУПВП в м. Києві та Київській області, направившись в сторону станції метро «Академмістечко», що в м. Києві.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю та показав, що він, відбуваючи покарання в Ірпінському ВЦ №132 та будучи ознайомлений з його межами, 15.11.2011 року приблизно о 19 год. 00 хв., з метою ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження паркану, подолав огорожу установи та самовільно залишив межі Ірпінського виправного центру №132, направившись в сторону станції метро «Академмістечко», що в м. Києві, але у подальшому був затриманий.

Підсудний окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснив, що показання під час судового слідства він давав добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудний щиро розкаявся, просив суворо не карати.

У зв'язку із повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом підсудного, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.390 КК України як самовільне залишення місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі.

Суд вважає таку кваліфікацію правильною, оскільки підсудний, відбуваючи покарання у виді обмеження волі, самовільно залишив місце відбування покарання.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до злочинів середньої тяжкості.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність підсудного суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує відповідальність підсудного суд вважає рецидив злочинів.

За місцем відбування покарання підсудний характеризується незадовільно, не одружений, раніше судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, має молодий вік.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства не можливе, і тому підсудному слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі із відбуванням покарання у системі кримінально - виконавчих установ.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що у підсудного має місце сукупність вироків, то суд призначає йому покарання за сукупністю вироків.

Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін, тримання під вартою.

Цивільний позов по справі не заявлений. Речові докази відсутні, судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 27.07.2011 року, остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Термін відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто з 22.11.2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку, а підсудним в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя: О. П. Сингаївський