АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» грудня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Михайлова В.О., Фальчука В.П.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області на постанову Ренійського місцевого загального адміністративного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області щодо виплати та зобов'язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
24.04.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області (далі - УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2006-2008 роки включно. Посилаючись на вказане, просила визнати дії УПФ протиправними, зобов'язати відповідача виплати йому недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу у сумі 4471,20 грн. (а.с.3-5).
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову УПФ щодо виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у період з 09.07. по 31.12.2007 року, з 22.05. по 31.12.2008 року.
Зобов'язано УПФ здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, у розміру 30% мінімальної пенсії за віком, у період з 09.07. по 31.12.2007 року, з 22.05. по 31.12.2008 року
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Справу розглянути без представника УПФ.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу по суті, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення соціальний допомоги за 2006 рік та за періоди з 01.01. по 08.07.2007 року і з 01.01. по 21.05.2008 року є безпідставні, тому відмовив і цій частині позову.
Суд визнав противоправними дії УПФ про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року, у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2006 рік, за період з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, оскільки в ці періоди дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Що стосується постанови суду в частині задоволення позову, то колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
Однак, колегія не може погодитись з зобов'язанням УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу за період з 09.07. по 31.12.2007 року, оскільки УПФ в заяві поданої в апеляційну інстанцію, наполягає на застосуванні вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту тільки з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Твердження апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Посилання в скарзі на те, що виплата «дітям війни» підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена законодавством, а ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, не можуть бути прийняті до уваги.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Ренійського місцевого загального адміністративного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.
Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.О.Михайлов
В.П.Фальчук