АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,
при секретарі - Чебан Н.В.,
за участю представників: позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства , встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 лютого 2011р.,-
встановила:
25 травня 2007р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства , встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування та просила суд встановити факт того, що ОСОБА_7, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 є її рідним батьком, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, встановити факт прийняття нею - ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_7, визнати недійсним свідоцтво про спадщину за законом, видане на ім'я відповідачки ОСОБА_6 на житловий будинок по АДРЕСА_1 та визнати за нею ОСОБА_5 право власності на вищевказане спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є рідною донькою ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час народження позивачки перебував у фактичних шлюбних відносинах з її матір'ю ОСОБА_8, визнаючи ОСОБА_5 своєю дитиною, виховуючи та забезпечуючи її матеріально, але з невідомих причин батьківство ОСОБА_7 не було зареєстровано в актовому записі про її народження. Він фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки до дня її смерті проживав разом з нею у спадковому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, але не оформив його у встановленому законом порядку.
Після його смерті позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки проживала зі своїм батьком до дня його смерті та володіла майном. Однак, до нотаріальної контори звернулась сестра померлого ОСОБА_7 та отримала свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок.
________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції - Драніков С.М. Справа № 22ц-3634/2011р Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія: ЦП-57
У судове засідання позивачка не з'явилась, але у минулих судових засіданнях свої позовні вимоги підтримувала, на задоволенні позову наполягала.
Представники позивачки у судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити, посилаючись на вищевказані обставини.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, але у минулих судових засіданнях позов не визнавала, просила в його задоволенні відмовити.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволені.
Суд встановив факт того, що ОСОБА_7, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним батьком ОСОБА_5
Встановив факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його матері ОСОБА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2
Встановив факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті її батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1 , видане Біляївською державною нотаріальною конторою 15.07.2004р. на ім'я ОСОБА_6, на житловий будинок по АДРЕСА_1.
Визнав за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 14 березня 2011р. виправлено помилку відносно ім'я та ім'я по батькові позивачки ОСОБА_5 (а.с.226).
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що вона є рідною сестрою ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який надавав притулок сім'ї ОСОБА_5 - матері та доньці, які проживали в літній кухні, яка належала їхній сім'ї. Її брат був одинокий, пристарілий, непрацездатний і перебував на обліку та на обслуговувані у Біляївському центру обслуговування, що підтверджено довідкою центру. Позивачка протягом сорока років не бажала в судовому порядку встановити батьківство при житті ОСОБА_7, вона не була донькою ОСОБА_7 та не надала до суду достовірних доказів відносно цього: листів, офіційних заяв, офіційних анкетних даних тощо, в яких достовірно було б вказано, що брат визнавав її своєю донькою.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2011р. апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду.
В судовому засіданні представники апелянта підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Представники позивача просили скаргу відхилити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про встановлення факту батьківства, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним батьком ОСОБА_5, який визнавав позивачку своєю донькою за життя, виховував її, матеріально забезпечував та вони проживали разом однією сім'єю до його смерті.
В основу рішення судом покладені свідчення допитаних в судовому засідання свідків та матеріали справи: випискою з будинковою книги, довідкою про склад сім'ї .
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що є всі підстави для встановлення факту батьківства та встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування.
З висновками суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1. На підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право приватної власності, виданого 15.01.1960 року виконкомом Біляївської селищної ради їй належав будинок під АДРЕСА_1
Після смерті ОСОБА_1 спадщину фактично прийняв її рідний син ОСОБА_7, що підтверджено довідкою НОМЕР_3, виданою виконкомом Біляївської міської ради від 13.07.2004 року, який фактично проживав разом з померлою та доглядав за спадковим майном.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.ОСОБА_7(а.с.9) його рідна сестра ОСОБА_6 звернулась з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і отримала свідоцтво про право власності за законом, видане Біляївською районною державною нотаріальною конторою 15.07.2004 року за реєстром № 3094(а.с.191-201). Право власності за ОСОБА_6 зареєстровано в КП Одеському міському БТІ та РОН -27.07.2004р.(а.с.12).
Згідно довідки про склад сім'ї та прописки у будинку під АДРЕСА_1 ОСОБА_8 - мати позивача була зареєстрована у вищевказаному будинку з 27.09.1976р., а позивачка з 16.01.1985р.(а.с.100).
За змістом копії та оригіналу будинкової книги, яка була оголошена в суді апеляційної інстанції у вищевказаному будинку ОСОБА_8 зареєстрована з 23.02.2004р., а позивачка з 23.10.1989р(а.с.18).
Згідно актового запису №127 про народження ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_5, що підтверджується довідкою НОМЕР_4, виданою Біляївським РАГС від 27.05,2004р.) яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 батьком не значиться, відомості про батька до актового запису про народження записані не були (а.с.8,36-38).
У 1987р. при зміні позивачем імені із ОСОБА_1 на ОСОБА_5 знову було видано свідоцтво про народження ОСОБА_5 , в якому відомості про батька також були відсутні(а.с.36-38).
Відповідно до п.п. 1,15 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає заяву про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, щодо дитини, народженої до 01.10.1968 року, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Діюче на момент народження позивачки законодавство про шлюб та сім'ю не передбачало можливості оформлення визнання батьківства без укладення шлюбу матір'ю дитини.
З ІНФОРМАЦІЯ_4. були введені у дію Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім'ю.
Статтею 3 вказаного Закону було передбачено, що у відношенні дітей, які народилися до введення в дію Основ від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство може бути встановлено за сумісною заявою матері дитини та особи, яка визнає себе батьком дитини.
Статтями 6 та 7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969р., який втратив чинність з 01.01.2004р. на підставі Сімейного Кодексу від 10.02.2002р. "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" було передбачено, що правила частини другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала в шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після ведення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім'ю. У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини.
Разом з тим, як вбачається з пояснень сторін, ОСОБА_7, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 не подавав до органів реєстрації актів громадянського стану заяву про визнання себе батьком позивачки, факт батьківства за життя не оформив у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу законів про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), чинного на час виникнення спірних правовідносин, при встановленні батьківства, суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і батьком до народження дитини, або спільне виховування чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання особою батьківства.
Таким чином, факт батьківства міг бути встановлений лише щодо дитини, яка народилася після ІНФОРМАЦІЯ_4.( тобто від дня набрання чинності Основами законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім'ю), за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у статті 53 КпШС, та у разі смерті того, про батьківство якого йшла мова.
Факт визнання батьківства міг бути встановлений також лише у разі смерті особи, за умови усної або письмової заяви про своє батьківство, і за відсутності жодної з обставин, визначених у ст. 53 КпШС.
Тобто підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) можуть бути фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Згідно ч. 2 ст. 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлено у судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ОСОБА_8, яка є матір'ю позивачки в теперішній час померла, за життя також не ставила в судовому порядку питання про встановлення батьківства відносно своєї доньки ОСОБА_5 Сама ОСОБА_8 на час народження доньки не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, а ОСОБА_5 після досягнення нею повноліття також не вирішувала питання про встановлення батьківства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано достовірних доказів про те, що ОСОБА_7 визнавав її своєю донькою.
Доводи позивача, про те, що її мати ОСОБА_8 знаходилась у фактичних відносинах з ОСОБА_7, який є її батьком є необґрунтовані.
Більше того, позивачка не надала суду доказів про те, що ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_8 спільно проживали та вели спільне господарство до її народження, або спільно виховували чи утримували її, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_7 свого батьківства. Померлий ОСОБА_7 за життя, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_4. не визнавав себе батьком ОСОБА_5
Колегією суддів не приймаються покази свідків щодо визнання батьківства ОСОБА_7, оскільки вони не підтверджують сам факт батьківства.
Посилання позивача на запис у військовому квітку, де зазначена як дружина - ОСОБА_8 не є безспірним доказом, що позивачка є донькою померлого і в цьому квітку не вказано, що позивачка є донькою померлого (а.с.14-15).
Доводи позивача про те, що вона з матір'ю були прописані у вищевказаному будинку, згідно довідки з 1968р. до уваги не приймаються, тому що суперечать іншим доказам які є в матеріалах справи, де вказано, що ОСОБА_8 зареєстрована в будинку з 23.02.2004р., а позивачка з 23.10.1989р(а.с.18).
За змістом норм закону позивачка 07.06.1968р.н., досягнувши повноліття 18 років, вправі була сама заявити вимоги про встановлення батьківства, але на протязі тривалого часу вона такі вимоги не заявляла в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно копії запису в церковному свідоцтву про хрещення ОСОБА_1 ОСОБА_5 у Свято - Миколаївської церкві при хрещенні ОСОБА_1 в церковній книзі реєстрації за № від 19.12.1970р. її мати ОСОБА_8 записана, як мати - одиночка , а відомості про батька відсутні( а.с.25).
Посилання позивача про те, що вона з батьком ОСОБА_7 проживала до його смерті однією сімєю є необґрунтованими, оскільки згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 перебував на обліку та обслуговувався територіальним центром обслуговування одиноких пристарілих громадян з листопада 2000р. по ІНФОРМАЦІЯ_1.(дня смерті), та якому надавалися такі послуги: доставка продуктів харчування, допомога в оформленні документів, допомога в збиранні врожаю, купівля промислових товарів, оплата за комунальні послуги, доставка ліків(а.с.28).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не надано до суду безспірних достовірних доказів про те, що ОСОБА_7 є її батьком. До суду не надано листів, анкетних даних, заяв ОСОБА_7 та інших фактичних даних , які з достовірністю підтверджували визнання ОСОБА_7 свого батьківства відносно ОСОБА_5
Тобто, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог позивача, передбачених ч.3ст.53 КпШС України для встановлення факту батьківства, а пояснень свідків недостатньо для підтвердження такого факту, а тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.
Враховуючи викладене, в задоволенні вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.
Крім того, позивачем не дотримано строку позовної давності звернення з позовом до суду з огляду на положення статті 53 КпШС України. Строк поновлюється за заявою сторони, але позивачем не ставилося питання про поновлення строку, а тому судом першої інстанції ці питання не розглядались.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.3,4, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 лютого 2011 року - скасувати. В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк