АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,
при секретарі - Ардаковської А.О.,
за участю прокурора -Сороченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОСОБА_5» про визнання права власності, за апеляційними скаргами ВАТ «Одеський завод поліграфічних машин», заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головного Управління МНС в Одеської області на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2006 року ,-
встановила:
10 жовтня 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "ОСОБА_5"(далі ПП «ОСОБА_5») про визнання права власності на підвальне приміщення, розташоване під нежилою будівлею адміністративно-побутового корпусу літера "И", загальною площею 2715.7кв.м. по АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу від 23 серпня 2005р. йому належить право власності на нежилу будівлю адміністративно-побутового корпусу літера "И", загальною площею 2715,7кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яку він придбав у відповідача ПП «ОСОБА_5».
Під час укладання договору між ними була досягнута домовленість про те, що у склад предмету договору купівлі - продажу входить не тільки вказана нежила будівля, але і розташоване під нею нежилі підвальні приміщення, яке є невід'ємною її частиною. Однак, коли він звернувся до відповідача з проханням врегулювати обставини, які склалися шляхом укладання додаткової нотаріально посвідченої угоди, він не заперечував по суті, але ухилявся від зустрічі, посилаючись на обмеження в часі.
Рішенням суду першої інстанції від 17 листопада 2006р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на нежилі приміщення загальною площею 500,7кв.м. в нежилій будівлі адміністративно-побутового корпусу літера «И», загальною площею 2715,7кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.
Суд встановив порядок виконання рішення суду, згідно з яким це рішення, після набуття ним законної сили є підставою для реєстрації права власності на нежилі приміщення загальною площею 500,7кв.м. в нежилій будівлі адміністративно-побутового корпусу літера "И", загальною площею 2715,7кв.м., що знаходиться по вул. Картамишівська у будинку АДРЕСА_1 в КП "ОМБТІ та РОН" за ОСОБА_1
________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції - Дрішлюк А.І. Справа № 22ц-5270/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-5
16.10.2009р. від Приватного підприємства «ОСОБА_5» надійшла апеляційна скарга на рішення суду від 17 листопада 2006р., яке посилалось на те, що в матеріалах справи є довідка директора підприємства про розгляд справи за їх відсутності, але вказану довідку директор не підписував, в довідці відсутня печатка підприємства. Будь-яких доручень на представництво інтересів ПП «ОСОБА_5» під час розгляду вказаної справи не надавалось. Судом визнано право власності на приміщення, які є об'єктом цивільної оборони та знаходяться у веденні Головного Управління МНС в Одеської області (а.с.28-31).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2009р. відмовлено П.П. «ОСОБА_5» у поновленні строку на апеляційне оскарження(а.с.64-65).
04.03.2010р. від ВАТ «Одеський завод поліграфічних машин» надійшла апеляційна скарга на рішення суду від 17 листопада 2006р. (а.с.68-71). При цьому апелянт посилається на те, що підвальні приміщення знаходяться у них на балансі, є об'єктами цивільної оборони та що вони не були залучені до участі у справі.
17.03.2010р. від заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах Держави в особі Головного Управління МНС в Одеській області надійшла апеляційна скарга, в якій прокурор посилався на те, що підвальні приміщення є об'єктами цивільної оборони та що, Головне Управління МНС в Одеської області не було залучено до справи в якості третьої особи, які здійснюють контроль за приміщеннями цивільної оборони. (а.с.127-130).
В апеляційних скаргах ВАТ "Одеський завод поліграфічних машин", заступник прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головного Управління МНС в Одеській області просять рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що вказаним рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право власності на приміщення, які є об'єктами цивільної оборони, а тому відчужуватись не могли, спірне приміщення є загальнодержавною спорудою цивільної оборони, та не може належати позивачу на праві приватної власності. Судом прийнято рішення щодо майна, а саме підвальних приміщень нежилої будівлі адміністративно - побутового корпусу літ. «И», які знаходяться на балансі ВАТ "Одеський завод поліграфічних машин", які не були залучені до участі у справі(а.с.68-71,127-130).
Ухвалами апеляційного суду від 14 травня 2010р. заступнику прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах Держави в особі Головного Управління МНС в Одеській області, ВАТ "Одеський завод поліграфічних машин" поновлено строк на апеляційне оскарження( а.с.165-166).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2010р. рішення суду від 17 листопада 2006р. скасовано, провадження по справі закрито, оскільки справа підлягає розгляду у господарському суду(а.с.221-222).
Ухвалою Верховного Суду України від 27 квітня 2011р. ухвала апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2010р. скасована, справа направлена для продовження розгляду до апеляційного суду(а.с.300-301).
В суді апеляційної інстанції представник прокуратури просив скаргу задовольнити.
Представник ОСОБА_1- ОСОБА_3 просила скарги відхилити, рішення суду залишити без змін.
Головне Управління МНС в Одеської області просили справу розглянути у їх відсутність.
В судове засідання не з'явилися ОСОБА_1, ВАТ "Одеський завод поліграфічних машин", ПП «ОСОБА_5». Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі - продажу від 05.02.2004р., який був укладений письмово без посвідчення в нотаріальній конторі між ВАТ «Поліграфмаш» та ПП «ОСОБА_5», підприємство ВАТ «Поліграфмаш» зобов'язувалось передати підприємству ПП «ОСОБА_5» - нежилу будівлю адміністративно-побутового корпусу загальною площею 2715, 7 кв.м., розташованому в АДРЕСА_1. Продаж вчинений за 549 000 грн. та відповідно до п. 5.3. договору сторони зобов'язуються укласти договір в нотаріальній конторі протягом 7 днів.(а.с.91-92).
Згідно договору купівлі - продажу 23 серпня 2005р., укладеного між ПП «ОСОБА_5» та ОСОБА_1, посвідченого нотаріусом Одеського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 16894 і в КП «ОМБТІ та РОН» від 25 серпня 2005р. ОСОБА_1 належить право власності на нежилу будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. «И», загальною площею 2715, 7 кв. м, розташованому в АДРЕСА_1 - В. Вказана нерухомість належить ПП «ОСОБА_5» на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12.08.2005р.(а.с.16).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що до укладання 23 серпня 2005р. договору купівлі-продажу, вказане приміщення належало відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12 серпня 2005 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» і відповідач мав право на продаж цього майна. Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» під нежилою будівлею адміністративно-побутового корпусу літ. «И», загальною площею 2715, 7 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 - В знаходяться нежилі приміщення загальною площею 500, 7 кв.м., які відповідно до ст. 186 ЦК України призначені для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язані з нею спільним призначенням, є її приналежністю. При укладанні сторонами договору купівлі-продажу від 23 серпня 2005 року до покупця перейшли також і нежилі підвальні приміщення, як невід'ємна частина нежитлової будівлі, що була продана позивачу.
Суд вважав, що підвальне приміщення є приналежністю головної речі - нежилої будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. «И», загальною площею 2715, 7 кв. м, розташованому в АДРЕСА_1 - В, та є її складовою частиною, оскільки призначені для її обслуговування і пов'язані з нею спільним призначенням. До цього висновку суд приходить на підставі того, що у вказаних нежилих приміщеннях розташоване технічне обладнання та комунікації, без наявності яких неможливо обслуговування та експлуатація головної речі, а саме, вказаної нежитлової будівлі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України «МІНМАШПРОМ України» про створення ВАТ «Поліграфмаш» від 23.12.1994 року № 1688 до Статутного фонду ВАТ «Поліграфмаш» було передано певні об'єкти нерухомості, серед яких і майно, щодо якого було прийняте оскаржуване рішення. Підтвердженням зазначеного є Перелік майна, переданого до Статутного фонду ВАТ «Одеський завод поліграфічних машин»(далі ВАТ «Поліграфмаш»), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 від 23.07.2004 року. ( а.с.155-156 ). Відповідно до п. 12 Додатку № 1 до Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 17.05.2004 року « Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна належить рішення засновника про створення Відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
Вартість, з якою об'єкт включено до Статутного фонду товариства вказана на підставі відомості і розрахунку вартості приміщень, споруд на 01.11.1994 року . В обох документах зазначені підвальні приміщення разом з побудовою над ними, визначені як блок цехів № 2 адміністративно-побутового комплексу за порядковим номером № 3 з значенням адреси: АДРЕСА_1.
Згідно Паспорту на виробниче приміщення (адміністративно-побутовий комплекс) від 10.07.1991р. об'єкт нерухомості складається з виробничої частини та службово - побутової частини. Виробнича частина складається з підвалу-сховища, площа якого складає 527 кв.м. Згідно плану та експлікації приміщень, підвальні приміщення визначені як сховище. 05.02.2004р. між ВАТ «Поліграфмаш» та ПП «ОСОБА_5» був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна. Предметом договору були нежитлові приміщення адміністративно-побутового комплексу загальною площею 2715,3 кв.м., що розташовані ( за адресою: АДРЕСА_1.). Згідно з додатком № 1 до договору та актом приймання-передачі площа проданих приміщень розрахована без урахування об'єкту цивільної оборони, тобто спірних підвальних приміщень.
Таким чином, ПП «ОСОБА_5» купило у ВАТ «Поліграфмаш» лише будівлю над об'єктом цивільної оборони - підвальними приміщеннями, а потім продало будівлю відповідно також без об'єкту цивільної оборони позивачу ОСОБА_1 При цьому підвальні приміщення - об'єкти цивільної оборони ні ПП «ОСОБА_5», ні ОСОБА_1 передані не були, оскільки об'єкти цивільної оборони не підлягають відчуженню, ці приміщення є загальнодержавними й являються спорудою цивільної оборони, та не можуть належати на праві приватної власності(а.с.147-156).
Відповідно до Закону України « Про цивільну оборону» держава, як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварії і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Згідно з ст.ст. 9,28 Закону України « Про правові засади цивільного захисту» Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб, в порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, який перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням майно цивільного захисту, його утримання та облік.
Згідно з ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають захисні споруди цивільної оборони.
В порушення вимог закону суд необґрунтовано визнав за ОСОБА_1 право власності на споруди цивільної оборони.
Підтвердженням того, що підвальні приміщення являються об'єктами цивільної оборони є висновок судової будівельної - технічної експертизи від 15.09.2009р., де зазначено, що: «...будівля літ. «И», що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2005 року представляє собою п'ятиповерхове нежиле приміщення, що розміщене безпосередньо над об'єктом цивільної оборони(а.с. 45-46,73-126).
Усі ці обставини свідчать про те, що даний спір безпосередньо стосується прав та інтересів ВАТ «Поліграфмаш», на балансі яких знаходилася споруда цивільної оборони, яка не була предметом договору купівлі - продажу 05.02.2004р. між ВАТ «Поліграфмаш» та ПП «ОСОБА_5», а в подальшому не була предметом купівлі - продажу при укладанні договору купівлі - продажу 23 серпня 2005р. між ПП «ОСОБА_5» та ОСОБА_1
Між тим, при розгляді справи в суді першої інстанції ВАТ «Поліграфмаш» не були залучені до участі в справі, в якості відповідача.
Крім того, згідно з абзацом другим пункту 1 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1539 Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту та забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення.
Згідно з положенням на Головне управління МНС України в Одеській області покладено завдання щодо ведення електронного обліку захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), розташованих на території області, завдання щодо ведення документального обліку захисних споруд цивільної оборони (книги обліку, паспорти, облікові картки) покладено на структурні підрозділи з питань цивільного захисту у складі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, основним джерелом інформації щодо технічних, якісних та інших характеристик захисної споруди є Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Одеської облдержадміністрації, яке не було залучено до участі у справі, в якості третьої особи.
За своїм призначенням захисна споруда цивільного захисту є об'єктом цивільної оборони і у відповідності до ст.ст. 4, 5 Закону України з змінами та доповненнями «Про приватизацію державного майна» не може бути об'єктом приватизації і договору оренди, як державне майно загальнодержавного призначення.
Згідно з відповіддю Головного управлінням МНС України в Одеській області сховище, яке розташоване в АДРЕСА_1 є спорудою цивільної оборони(а.с.119-125).
Як вбачається з матеріалів справи, погодження на приватизацію та реалізацію споруди цивільної оборони Головним управлінням МНС України в Одеській області ні кому із сторін не надавалось.
Таким чином, захисна споруда цивільного захисту не може бути об'єктом приватизації, вона може бути на балансі підприємства та в мирний час використовуватися для господарських, культурних і побутових потреб.
Згідно з Порядком використання захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року за №253, підприємства, на балансі яких знаходяться захисні споруди мають право використовувати їх для потреб підприємства та зобов'язані забезпечувати їх утримання, а тому ОСОБА_4 не мав права набувати права власності на захисну споруду, яка є об'єктом цивільної оборони.
Захисна споруда була передана підприємством ВАТ «Поліграфмаш», згідно акту прийому-передачі від 28.12.2005р. юридичній особі ОСОБА_4 та перебуває в його володінні. За актом передачі до ОСОБА_4 право власності на вказану споруду не перейшло та актом не передбачено визнання права власності за ОСОБА_4 на споруду цивільної оборони(а.с.43-44).
Висновок суду про те, що предметом договору купівлі - продажу, крім нежилої будівлі адміністративно - побутового корпусу загальною площею 2715,7 кв.м. були підвальні приміщення є помилковими, оскільки в договорі купівлі - продажу спірні підвальні приміщення не зазначені.
Вказане підтверджується самим договором та характеристикою об'єкта купівлі-продажу, де площа адміністративно-побутового корпусу складає 2 715, 7 кв.м. , без врахування приміщення громадської оборони, що також було залишено судом поза увагою.
Таким чином, доводи позивача про те, що при укладанні договору купівлі - продажу 23 серпня 2005р. до покупця перейшли також і нежилі підвальні приміщення цивільної оборони, які є невід'ємною частиною нежилої будівлі є безпідставні.
Висновки суду про те, що підвальне приміщення є приналежністю головної речі - нежилої будівлі, що знаходиться над ним, та її складовою частиною, оскільки призначені для її обслуговування і пов'язані з нею спільним призначенням - є необґрунтованими, оскільки споруди цивільної оборони не можуть бути об'єктом права власності.
Доводи позивача про те, що прокурор не мав право на оскарження рішення суду є необґрунтовані, оскільки споруди цивільної оборони не підлягають приватизації і є державною власністю, а тому реалізуючи державну політику щодо збереження існуючого фонду захисних споруд, прокурор вправі звернутися зі скаргою до суду.
Доводи позивача про те, що право власності на вказані спірні приміщення не зареєстровані в ОМБТІ та РОН за ВАТ «Поліграфмаш» є необґрунтовані, оскільки вказане приміщення є спорудою цивільної оборони, яка не підлягає приватизації та за ним не може бути визнано право власності.
Доводи апелянтів про направлення справи на новий розгляд не заслуговують уваги, оскільки ЦПК України не передбачено направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що розглядаючи спір , суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, які суд вважав встановленими, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, і згідно з ч.1,3,4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки, при подачі апеляційної скарги прокурор звільнений від сплати судового збору в сумі 1411 грн.50 коп., згідно ст.ст.79,88 ЦПК України з позивача слід стягнути судовий збір на користь держави кошти в сумі 1411 грн.50 коп.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1 п.2, 314 ч.2,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Головного Управління МНС в Одеської області, ВАТ «Одеський завод поліграфічних машин» - задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОСОБА_5» про визнання права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1411(одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк