АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,
при секретарі - Чебан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Держкомзему у м.Одесі, за участю третіх осіб на боці відповідача ОСОБА_4, приватний нотаріус Одеського міського натаріального округу ОСОБА_5, Третьої Одеської державної нотаріальної контори про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки , нерухомого майна, державного акту про право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку та частину нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2010 року ,-
встановила:
10 липня 2006р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і Третьої Одеської державної нотаріальної контори, за участю третіх осіб-ОСОБА_19, приватний нотаріус ОСОБА_5, КП «ОМБТІ та РОН», Управління земельних ресурсів у м.Одесі і ДБК «Науковий працівник Держуніверситету про визнання недійсними договорів дарування від 04.11.2004р., свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання право власності на 20/1000 частини дачі та земельної ділянки, зобов'язання КП «ОМБТІ та РОН» і управління земельних ресурсів у м.Одесі внести зміни у правовстановлюючі документи.
Згодом 09.12.2008р. (том 2 а.с.53) позивачем були уточнені позовні вимоги шляхом зміни та доповнення позовних вимог, яким позивачка просила визнати недійсними договори дарування земельної ділянки площею 0,0650 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, нерухомого майна 20/1000 частини ДБК «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, державного акту про право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку , про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку та частину нерухомого майна.
________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції - Домусчі Л.В. Справа № 22ц-1622/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП- 57
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_8, а 04.11.2004р. ОСОБА_4, діюча від імені ОСОБА_8 по довіреності від 03.08.2004р., достовірно знаючи про смерть ОСОБА_9, відчужила шляхом договору дарування 20/1000 частини дачно - будівельного кооперативу «Науковий працівник Держуніверситету», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також земельну ділянку площею 0,0650 га., розташовану за адресою : АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_10, на підставі укладених двох договорів дарування за реєстром №3738 і реєстр №3740.
Проте, згідно з вимогами ст.248 ЦК України представництво ОСОБА_4 за довіреністю від імені ОСОБА_8 припинилося ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто в день його смерті, а тому ОСОБА_4 не мала права 04.11.2004р. вчиняти правочини від його імені. Отже, вказані договори дарування від 04.11.2004р. є недійсними з моменту їх вчинення.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла, та згідно заповіту усе своє майно вона заповідала своєму сину ОСОБА_2, який 06.07.2006р. у Третій Одеській державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначену частину земельної ділянки площею 0,0650 га.
Оскільки правочини, на підставі яких спадкодавець ОСОБА_11 набула право власності на спірне майно, є недійсними, а тому і вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_2 також є недійсним.
Причини несвоєчасного звернення до нотаріальної контори позивач пояснює травмою ноги в липні 2004р., яку повторно травмувала 31.10.2004р. та поламала шийку лівого стегна, і внаслідок неправильного зростання кісток до цього часу не може ходити, прикута до ліжка і потребує постійної сторонньої допомоги.
Однак, разом з тим вона постійно проживала зі своїм сином на спірній дачі, де і проживає до цього часу. Позивачка також є спадкоємцем першої черги за законом після смерті померлого сина ОСОБА_8 вважала, що вона прийняла спадщину згідно ч.З ст.1268 ЦК України.
Крім того, позивач зазначає, що лише у квітні 2006р. вона довідалась про наявність договорів дарування від 04.11.2004р. 20/1000 частини спірної дачі та земельної ділянки, які посвідчила приватний нотаріус ОСОБА_5
В судовому засіданні представники позивачки: ОСОБА_6, яка діє в інтересах позивача та ОСОБА_12, підтримали позовні вимоги повністю та просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_13 позовні вимоги визнала частково в частині визнання недійсними двох договорів дарування від 04.11.2004р., державного акту на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але при цьому вона зазначила, що відповідач є сином ОСОБА_11, тому він має право на спадщину з урахуванням 1/2 частки спадкового майна. Також вона пояснила, що дійсно ОСОБА_11 була дружиною померлого ОСОБА_8 вона не може пояснити, чому ОСОБА_11 вчинила такі угоди в той час, як їй було відомо, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 На час його смерті вони були у зареєстрованому шлюбі.
Представник відповідача Управління Держкомзему у місті ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
В судове засідання з'явилась третя особа на боці відповідача- приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка пояснила суду, що посвідчила два договори дарування, згідно діючого законодавства, які укладені між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_8 з одного боку, та ОСОБА_11 04 листопада 2004р, так їй не було відомо, що ОСОБА_8 на той час помер і ніхто із сторін угоди про це їй не повідомив. При цьому ніяких заборон щодо вчинення угод не було. Вирішення питання про задоволення позову залишила на розсуд суду.
Треті особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору -ОСОБА_4, Третя Одеська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, в матеріалах справи є заява Третьої Одеської державної нотаріальної контори про розгляд справи у їх відсутності та залишення розгляду справи на розсуд суду.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково.
Суд визнав недійсним договір дарування 20/1000 частини у дачно - будівельному кооперативі «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 04.11.2004р., укладений між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр №3738.
Визнав недійсним договор дарування земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 А від 04.11.2004р., укладений між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр №3740.
Визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на ім'я ОСОБА_11, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір орени землі за № 010550501985.
Встановив факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 та яка складається з 20/1000 частини ДБК «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 А.
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ј земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СД №012650, виданого Одеською міською радою 29.12.2000р. зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю №19/4862.
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 22/1000 частини ДБК ««Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 12.05.1998р. за реєстровим №3641.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 06.07.2006р., визнати за позивачем право власності на 20\1000 частини ДБК ««Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2., що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на підставі Державного акту від 29.12.2000р., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому зазначила, що суд безпідставно не визнав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається з земельної ділянки площею 0, 0650 гектарів у межах, згідно з планом, що розташована у АДРЕСА_2, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на її ім'я, оскільки свідоцтво, видано на підставі правочину, який є недійсним. Також зазначила, що суд незаконно прийшов до висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому що вказане майно позивач подарувала сину 12 травня 1998р. й воно не було спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою колегії суддів від 19 квітня 2011р. ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду( а.с. 339-241,т.3).
В судовому засіданні ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Представник ОСОБА_14, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник Третьої Одеської державної нотаріальної контори просили скаргу розглянути у їх відсутність (а.с.357т.3).
Представник відповідача Управління Держкомзему у м.Одесі, Треті особи: Приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про слухання справи, про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не мала права укладати від імені померлого ОСОБА_8 04 листопада 2004р. договори дарування 20/1000 частини у дачно - будівельному кооперативу «Науковий працівник Держуніверситету» (далі ДБК «Науковий працівник Держуніверситету»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0650 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2., в зв'язку зі смертю ОСОБА_8, а тому необхідно визнати недійсними вищевказані договори. В зв'язку з визнанням недійсним договорів дарування підлягає визнання недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на ім'я ОСОБА_11
Оскільки після смерті ОСОБА_8 спадкоємцем є його мати ОСОБА_1, суд встановив факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 та яка складається з 20/1000 частини ДБК «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 А.
Суд вважав, що частка дружини ОСОБА_11 після смерті її чоловіка ОСОБА_8 складає 3\4 спадкового майна, відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України, а тому на цю частку має право відповідач ОСОБА_2 син померлої ОСОБА_11, до якого перейшло право на спадкове майно після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, а частка позивачки ОСОБА_1 складає 1\4 частини спадкового майна.
Тому суд визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на ј частини земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 А., що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СД №012650, виданого Одеською міською радою 29.12.2000р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю №19/4862.
Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 22/1000 частини ДБК «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 12.05.1998р. за реєстровим №3641.
В іншій частині позовних вимог-відмовлено.
Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Суд правильно прийшов до висновку про те, що вищевказана спадщина відкрилась 04 серпня 2004р., згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(2004р.), а тому до спірних правовідносин застосовуються положення цього Кодексу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 була власником 32/1000 частини дачі у дачно - будівельному кооперативі "Науковий працівник Держуніверситет", яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право власності на дачу, виданого 06.06.1997р. за №3-381, яке зареєстровано в КП «ОМ БТІ та РОН" (том 1 а.с.20).
В подальшому ОСОБА_1 відчужила 20/1000 частини ДБК ""Науковий працівник Держуніверситету", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2), на користь свого сина ОСОБА_8, згідно договору дарування від 12.05.1998р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстр.№3641, та який зареєстрований в КП "ОМБТІ та РОН".
На підставі договору дарування 20/1000 частини ДБК ""Науковий працівник Університету", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого 12.05.1998р., ОСОБА_8 отримав у встановленому порядку 29.12.2000р. державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0650 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2. ( том 2 а.с 171.).
ОСОБА_8 1938р. народження, є сином позивачки, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 червня 2007р. за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, та яке набрало законної сили (том 1 а.с.157).
03.08.2004р. ОСОБА_8 була видана довіреність на ім'я ОСОБА_4 з правом подарувати його дружині ОСОБА_16 належну йому частку ДБК "Науковий працівник Держуніверситету", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0650 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, строком дії довіреності три роки, яка посвідчена у встановленому законом порядку приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстр.№2028 (том 2 а.с.126)
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, видане Першим ВРАЦС Приморського районного управління юстиції м.Одеси , актовий запис №7120 (том 1, а.с. 144).
Проте, ОСОБА_4, вже після смерті ОСОБА_8, діючи від його імені на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.08.2004р. за реєстр.№2028, відчужила належні померлому 20/1000 частини ДБК "Науковий працівник Держуніверситету", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,0650 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_16 за договорами дарування від 04.11.2004р., який посвідчила приватний нотаріус ОСОБА_17 за реєстр.№3738 та за реєстр.№3740.(том 2 а.с.139, том 3 а.с.196,197).
Відповідно до укладеного договору дарування частини спірної дачі, за ОСОБА_16 було зареєстровано право власності в КП "ОМБТІ та РОН" 10.11.2004р., а на підставі договору дарування земельної ділянки Одеським міським управлінням земельних ресурсів було укладено та видано на ім'я ОСОБА_18 Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0650 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 серія ОД №062666, та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010550501985.(том 3 а.с.92, 114).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, видане 08.12.2005р. Першим ВРАЦС Приморського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис №11065 (том 3, а.с.82) та яка залишила заповіт від 06.09.2004р., посвідчений Першою Одеською державною нотаріальною конторою, яким заповіла усе своє майно своєму сину відповідачу ОСОБА_2 (том 3,а.с.89).
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_11, відповідно до свідоцтва про народження виданого райбюро ЗАГС Ленінського району м.Одеси, актовий запис №76 (том 3, а.с.88).
На підставі цього заповіту ОСОБА_2 Третьою Одеською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом 06.07.2006р. за реєстр.№2-2089, з якого вбачається, що спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0650 га у межах, згідно з планом, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №06266, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010550501985. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва (том 3 а.с.99).
Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.09.2006р. за реєстром №3-1756, ОСОБА_2 отримав спадкове майно: ізольовану трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1(том 3 а.с.112), а на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2006р. за реєстр.№3-2197 отримав земельну ділянку, площею 0,123га в межах , згідно з планом, що розташована в Одеській області Роздільнянський р-н на території Єгорівської сільської ради ,СК «Архітектор» ділянка під №255(том З а.с. 121).
В матеріалах вказаної спадкової справи є заява від 08.09.2006р. від імені ОСОБА_6 щодо не видачі свідоцтва про право на спадщину на 20/1000 частини спірної дачі у зв'язку із зверненням до суду і на вказане майно свідоцтво про право на спадщину нотаріальною конторою не видано.
Відповідно до п.6 ч.І ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин, у випадку недійсності його ч.1 ст.203 ЦК України, в силу ст. 215 ЦК, є нікчемним.
Згідно ч.1ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Додаткового визнання його недійсності за рішенням суду ЦК України не вимагає.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 не мала права укладати 04.11.2004р. від імені померлого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 вищезазначені договори дарування 20/1000 частини ДБК «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0650 га., яка розташована за адресою АДРЕСА_2, оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припинилася у момент її смерті, а тому вказана довіреність втратила чинність(ч.4 ст.24 ЦК).
Вчинення ОСОБА_4 вищевказаних правочинів дарування суперечать вимогам закону п.6 ч.І ст.248 ЦК України, отже згідно ст.215 ЦК України ці правочини є недійсними з моменту їх вчинення.
Оскільки майном, яке є предметом за зазначеними двома договорами дарування, фактично користується позивач ОСОБА_1, тому суд вважає зайвим застосовувати у даному випадку до цих правочинів наслідки, передбачені ст.216 ЦК України.
Таким чином, суд правильно прийшов до висновку про те, що оскільки договори дарування є недійсними з моменту їх вчинення , тобто з 04 листопада 2004р., то Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на ім'я ОСОБА_11, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010550501985 є також недійсним з моменту його вчинення.
Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцем став її син ОСОБА_2, який отримав 06 липня 2006р. за реєстром 2-2089 у Третій Одеській державній нотаріальній конторі на підставі заповіту свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, яке складається із земельної ділянки площею 0, 0650 гектарів у межах, згідно з планом, що розташована у АДРЕСА_2, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на ім'я ОСОБА_11, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010550501985(а.с.25,99 т.3).
Згідно ст.216 ЦК України нікчемний правочин не створює ніяких юридичних наслідків, а тому недійсним також є вказане свідоцтво, видане на ім'я ОСОБА_2, який отримав його 06 липня 2006р. за реєстром 2-2089 у Третій Одеській державній нотаріальній конторі, яке видане на підставі недійсного правочину(а.с.46-49 т.1,145-150,193-195 т.3).
Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За ч.ч. 1, 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Факт прийняття спадщини щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК України 2003р. судом не встановлюється .
Суд на зазначені положення закону уваги не звернув, помилково встановив факт прийняття спадщини, а тому колегія суддів вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці для подання до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, оскільки позивачка є людиною похилого віку, є інвалідом першої групи, потребує стороннього догляду, у липні 2004р. вона пошкодила ногу, яку повторно травмувала 31.10.2004р. та поламала шийку лівого стегна, і внаслідок неправильного зростання кісток до цього часу не може ходити, прикута до ліжка і потребує постійної сторонньої допомоги, а тому вона з поважних причин не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у відповідний термін(а.с.66 т.2).
Тобто після задоволення вимог про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач з моменту вступу рішення суду в законну силу повинна звернутися із заявою до нотаріальної контори для прийняття спадщини.
Порядок оформлення права на спадщину встановлено Главою 89 ЦК України.
До компетенції суду віднесено тільки вирішення питання щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. При цьому вирішення судом спору, щодо визнання права власності в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.
З цього приводу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. №7 « Про судову практику у судах про спадкування» вказується, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після цього вважається таким, що прийняв спадщину.
Між тим, суд першої інстанції виконав функції нотаріуса та визнав право власності на спадкове майно, що не передбачено чинним законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд помилково визнав право власності за позивачем на спадкове майно, тому рішення суду в цій частині вимог позивача підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.
Доводи позивача про визнання шлюбу 27 січня 2004р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 недійсним є необґрунтованими, оскільки такі вимоги позивачем не було заявлено до суду.
Оскільки при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1, як інвалід першої групи була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір в сумі 21 грн. 25 коп. необхідно стягнути із ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 3,4 , 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2010 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Держкомзему у м.Одесі, за участю третіх осіб на боці відповідача ОСОБА_4, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Третьої Одеської державної нотаріальної контори про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки, нерухомого майна, державного акту про право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку та частину нерухомого майна - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування 20/1000 частини Дачно - будівельного кооперативу «Науковий працівник Держуніверситету», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 04.11.2004р., укладений між ОСОБА_4, діючою від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр №3738.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,0650 гектарів, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 А від 04.11.2004р., укладений між ОСОБА_4, діючою від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр №3740.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. на ім'я ОСОБА_11, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010550501985.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 06.07.2006р. за реєстр. №2-2089 на ім'я ОСОБА_2, Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, що складається із земельної ділянки площею 0,0650 га у межах, згідно з планом, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №062666, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів 22.02.2005р. та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010550501985.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці для подання заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 21(двадцять одна) грн.25 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк