КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ткачук О.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Султановій Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини,

встановила:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що сторони перебували в шлюбі під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у них народився син ОСОБА_3.

Шлюб був розірваний 23 червня 1998 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 1998 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 1998 року зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 02 червня 1998 року до повноліття дитини.

09 вересня 1998 року Приморським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист № 2-1765, який був повернений стягувачу згідно її особистої заяви від 18 січня 2005 року. Аліменти утримані та перераховані ОСОБА_1 терміном до 28 лютого 2005 року.

08 грудня 2009 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 2-1765 та стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості за аліментами строком за 3 роки.

27 січня 2010 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС ОМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження В-7/411 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1765 від 09 вересня 1998 року, і державним виконавцем знову було складено розрахунок заборгованості по аліментам в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.

02 березня 2010 року ОСОБА_2 надав письмову скаргу на ім'я начальника Першого Київського ВДВС ОМУЮ, якою вимагав скасувати зазначену постанову, у чому 11 березня 2010 року йому було відмовлено.

Справа №22ц-4944/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції

Літвінова О.А.

Категорія: 46 Доповідач: Ткачук О.О.

Не погоджуючись з цим, ОСОБА_2 в квітні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Відповідач позов не визнала, звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено, задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 309 пп. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивачкою не було надано жодного доказу на підтвердження фактично зазнаних додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_3, їх призначення та конкретний розмір, необхідні у майбутньому.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно наявних у справі документів, ОСОБА_3 є інвалідом 3-ї групи з діагнозом «цукровий діабет 1-го типу, тяжка форма», у зв'язку з чим є постійна потреба у додаткових витратах на його лікування.

Згідно ст.. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме суд не приймає ці доводи до уваги.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія дійшла до висновку, що вищевикладене є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні додаткових витрат на лікування дитини, та ухвалення нового рішення про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини. Але в зв'язку з тим, що ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, то судова колегія стягує з ОСОБА_2 додаткові кошти на утримання сина до досягнення ним повноліття.

Що стосується рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у частині звільнення від стягнення заборгованості за аліментами, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно послався на ч.3 ст. 197 СК України. Доводів, які б спростовували висновки, зроблені судом у рішення, та які б мали правове значення апелянт, та її представник суду не надали.

Керуючись ст. 309 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні додаткових витрат на лікування дитини - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 08 червня 2010 року до повноліття ОСОБА_3, тобто до 28 листопада 2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис О.О. Ткачук

Судді підпис О.С. Комлева

підпис Н.В. Ісаєва

З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук