АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року м. Одеси

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А. , Плавич Н.Д.,

при секретарі - Ардаковської А.О.

в порядку письмового провадження, розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

встановила:

01 червня 2009р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Балтському районі Одеської області, і просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 р. по грудень 2008р. у сумі 2601грн. та поновити строк звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано відмова УПФУ в Балтському районі Одеської області щодо проведення нарахування перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.

Зобов'язано УПФУ в Балтському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначав, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, тому просив застосувати ст. 99 КАС України, а саме: строк звернення до адміністративного суду.

Справа № 22а- 11636/2011р.

Головуючий в 1 інстанції - Бодашко Л.І.

Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія: КАС- 10.3.1

Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.

До суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за участю сторін, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області, відноситься до категорії громадян і має право на пільги особам, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивачка має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивачка також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 09 липня 2007 року, позивачка має право на підвищення пенсії саме з цієї дати.

Однак, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 2007 року лише 01.06.2009 року.

Враховуючи положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача посилався та просив застосувати ст. 99 КАС України, а саме: строк звернення до адміністративного суду.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рік.

Отже, в період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. позивачка не мала права на отримання державної соціальної допомоги, оскільки пропустила строк для звернення до суду, а тому вимоги позивача за 2007р. не підлягають задоволенню.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, районний суд вірно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Суд задовольнив позов частково, і зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.

Однак, суд не звернув увагу на те, що позивачка звернулася до суду 01 червня 2009 року, а тому її право підлягає захисту з 01 червня 2008р.

Таким чином, враховуючи річний строк звернення до суду за захистом порушеного права, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд повинен був врахувати, що річний строк звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

У розумінні ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога як «дитині війни», позивачу у 2006-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивач має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем до суду не надано.

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів визнала безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи апелянта про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, виплата «дітям війни» підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена законодавством, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи у скарзі про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.

Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може сама вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У зв'язку з цим, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення «Кечко проти України»; див. mutatis mutandis рішення у справі «Бурдов проти Росії» (№59498/00)).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.

Керуючись ст. ст.195, 197, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205 ч.2, 207,254 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2009р. - змінити з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період із 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат у цей період, в іншій частині вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова

Л.А.Гірняк

Н.Д.Плавич