АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року м. Одеси

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,

при секретарі - Чебан Н.В.,

в порядку письмового провадження, розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії ,-

встановила:

25 листопада 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, в якому просив визнати дії відповідача щодо невиплати соціальної допомоги безпідставною та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 2008 року включно в сумі 3890 грн., посилаючись на те, що він є дитиною війни і повинен отримувати в Управлінні Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області підвищення до пенсії, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, відповідач таку державну допомогу не виплачує, чим порушуються його законні права та інтереси.

Позивач звернувся до суду з заявою в якій свій позов підтримав та просив справу розглянути у його відсутність(а.с.5).

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Кілійському районі Одеської області в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі(а.с.13) .

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2010 року позов задоволено частково.

Визнана протиправною відмова УПФУ в Кілійському Одеської області ОСОБА_1, як особі, що має статус дитини війни» , у виплаті підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.

Зобов'язано УПФУ в Кілійському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії встановленою ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, як особі, що має статус дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням виплачених сум. В інших вимогах відмовлено.

Справа № 22а- 7448/2011р.

Головуючий в 1 інстанції - Маслеников О.А. Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія - КАС-10.3.1

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.

Сторони просили розглянути справу за їх відсутності, до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у Кілійському районі Одеської області та має статус дитини війни, згідно посвідчення. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

На період 2006 року підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року.

Проте, такі умови для виплати не настали, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 09 липня 2007 року, позивач має право на підвищення пенсії саме з цієї дати.

Однак, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 2006 року лише 25 листопада 2009 року.

Враховуючи положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. За таких підстав, колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рік.

Отже, в період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. позивач не мав права на отримання державної соціальної допомоги, оскільки пропустив строк для звернення до суду, а тому вимоги позивача за 2007р. не підлягають задоволенню.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову за 2008 рік, районний суд не вірно виходив з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Суд задовольнив позов частково, і зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.

Однак суд не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду 25 листопада 2009 року, а тому його право підлягає захисту з 25 листопада 2008р.

Таким чином, враховуючи річний строк звернення до суду за захистом порушеного права, пенсія позивача підлягає перерахунку з 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд повинен був врахувати, що річний строк звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

У розумінні ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога як «дитині війни», позивачу у 2006-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивач має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем до суду не надано.

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів визнала безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи апелянта про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, виплата «дітям війни» підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена законодавством, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи у скарзі про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.

Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може сама вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У зв'язку з цим, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення «Кечко проти України»; див. mutatis mutandis рішення у справі «Бурдов проти Росії» (№59498/00)).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.

Керуючись ст. ст.195, 197, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205 ч.2, 207,254 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кілійському районі Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 12 січня 2010 року - змінити з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:

Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період із 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат у цей період, в іншій частині вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова

Л.А.Гірняк

Н.Д.Плавич