АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» грудня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області про зобов'язання нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А:
15.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України Фрунзівському районі Одеської області (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2006 - 2008 роки. Сума недоплати за вказаний період складає 4172,40 грн. Посилаючись на вказане, вона просила поновити строк звернення до суду, зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 4172,40 грн. (а.с.2).
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та норми Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу по суті, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення соціальний допомоги за періоди за 2006 рік, з 01.01. по 08.07.2007 року і з 01.01. по 21.05.2008 року є безпідставні, тому відмовив і цій частині позову.
Суд зобов'язав УПФ нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.10.2008 року, у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за період з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, оскільки в ці періоди дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Що стосується постанови суду в частині задоволення позову, то колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
Однак, колегія не може погодитись з зобов'язанням УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу за період з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 14.06.2008 року, оскільки і в заяві, поданої в апеляційну інстанції, УПФ наполягає на застосуванні вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що права позивача, з урахуванням часу звернення до суду, підлягають захисту тільки з 15 червня по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 14.06.2008 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Твердження апелянта на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяти до уваги.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Посилання в скарзі на те, що в порушення ч.3 ст.159 КАС суд не перевірив правомірність дій та рішень відповідача та не визначив чи є УПФ належним відповідачем по справі, так як доплата до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти до Пенсійного фонду України на її виплату не надходили, є безпідставні.
Суд першої інстанції діяв в межах адміністративного позову і в межах вимог ч.2 ст.162 КАС України.
Крім того, згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзівському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15 червня по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.
Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 14 червня 2008 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук