АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» грудня 2011р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Шевляковій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконними дії, зобов'язання провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії, зобов'язання виплатити суму недоотриманого пенсійного зобов'язання за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання права і відшкодування майнової шкоди до Одеського обласного військового комісаріату (а.с.4-6).

Неодноразово уточнював і змінював позовні вимоги та остаточно звернувся з позовними вимогами до Одеського обласного військового комісаріату, Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії і просив:

- визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування в період з 01 січня 2000 року по 30 жовтня 2006 року розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року та № 1 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій;

- з 31 жовтня 2003 року по 31 грудня 2005 року - як інваліду війни 2-ї групи;

- визнати незаконними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині

застосування в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 2939-ІV від 05.10.2005 року, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи;

- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області провести перерахунок йому щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2000 року по 30 жовтня 2003 року та щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з 31 жовтня 2003 року та у подальшому;

- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області провести йому перерахунок пенсії з 01 січня 2006 року з урахуванням його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, у розмірі 1162,00 грн., та зобов'язати сплачувати у подальшому;

- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області виплатити йому суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилося внаслідок перерахунку за період з 01 січня 2000 року по день фактичного проведення перерахунку (а.с.93-95, 113-124).

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що він є полковником запасу Збройних Сил України і пенсіонером Міністерства Оборони України та до 30 жовтня 2003 року - учасником бойових дій, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а з 31 жовтня 2003 року - інвалідом війни 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується посвідченням.

26 лютого 1998 року ОСОБА_1 був звільнений наказом Міністерства Оборони України у відставку за станом здоров'я, та йому була призначена пенсія.

Одеський обласний військовий комісаріат щомісячно в період до 01.01.2007 року нараховував та сплачував пенсію та підвищення до неї як учаснику бойових дій та як інваліду війни 2-ї групи. Однак, починаючи з 01.01.2000 року, йому не оплачується підвищення до пенсії в повному обсязі.

Представники ГУПФУ в Одеській області та Одеського обласного військового комісаріату заперечували проти задоволення позову.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року визнано неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, в період з 01.01.2000 року по 30.10.2003 року, та як інваліду 2-ї групи - з 31.10.2003 року по 01.01.2006 року.

Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії: як учаснику бойових дій в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01.01.2000 року по 30.10.2003 року; та у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 31.10.2003 року по 01.01.2006 року, за виключенням виплаченої частини підвищення пенсії за період з 01.01.2000 року по 01.01.2006 року.

В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржував.

В апеляційній скарзі ГУПФУ в Одеській області просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.

Справа розглядається у відсутності сторін, які неодноразово сповіщувалися відповідно до ст.38 КАС України шляхом передачі інформації про дату, час та місце слухання справи телефонограмами (а.с.179-182).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково вимоги позивача з 01.01.2000 року по 30.10.2003 року та з 31.10.2003 року по 01.01.2006 року, суд виходив з того, що права ОСОБА_1 порушені і підлягають захисту.

Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.

Відповідно до ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України в редакції, діючих на час ухвалення постанови, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 20.11.2006 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом.

В запереченнях на адміністративний позов від 26.03.2009 року Одеський обласний військовий комісаріат просив застосувати вимоги ст.ст.99, 100 КАС України (а.с.83-88, а саме, а.с.86, 88).

Однак, суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду, посилаючись, при цьому, на ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Колегія вважає, що ця норма права не може бути застосована до виникнених правовідносин, оскільки ч.2 ст.55 вказаного Закону стосується виплати пенсії за минулий час, а не надбавки до неї.

Статтями 13 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни, учаснику бойових дій є пільгою. Ця пільга не є складовою основної пенсії, і перерахунок стосується її надбавки, а не самої пенсії.

З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 року по 19.11.2005 року суду слід було відмовити.

Оскільки редакція ст.100 КАС України з 07.07.2010 року змінилася, колегія вважає, що за вказаний період часу позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.

За період з 20.11. по 31.12.2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Скасовуючи попередню постанову суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.12.2008 року посилався на те, що при розгляді справи по суті судами не було з'ясовано, чи звертався і коли позивач до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, через що неможливо визначити, з якого часу у нього виникло право на проведення такого перерахунку.

ГУПФУ в Одеській області стверджує про те, що ОСОБА_1 не звертався до управління щодо проведення перерахунку розміру раніше виплаченого підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, з розрахунку мінімальної пенсії за віком, тому відсутні рішення, дії чи бездіяльність з боку Головного Управління щодо порушення прав позивача з цього питання. Крім того, уповноважені органи Пенсійного Фонду України здійснюють функції щодо призначення (перерахування) та виплати пенсії військовослужбовцям та іншим особам відповідно до діючого законодавства тільки з 2007 року (а.с.167).

В матеріалах справи є тільки заява позивача від 29.10.2003 року на адресу Приморського районного військового комісаріату про переведення його на пенсію по інвалідності 2-ої групи (а.с.132).

Ніяких підтверджень чи доказів звернення з заявою про перерахунок розміру раніше виплаченого підвищення до пенсії до відповідача - Одеського обласного військового комісаріату, ОСОБА_1 ні до суду першої, ні до апеляційної інстанцій не надав.

При викладених обставинах, колегія вважає, що підстав для задоволення вимог позивача за вказаний період (з 20.11. по 31.12.2005 року) не встановлено.

Що стосується постанови суду в частині відмови в позові за період з 01.01.2006 року по час її ухвалення, то колегія погоджується з висновками суду про їх безпідставність, оскільки з 01.01.2006 року змінено редакцію ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і за вказаний період часу позивач отримував надбавку в розмірі 40% прожиткового мінімуму.

Вказані норми Законів в цій частині неконституційними не визнавалися.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступній редакції:

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2000 року по 19 листопада 2005 року залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.М.Каранфілова

В.П.Фальчук

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька