АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» грудня 2011р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Шевляковій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському районі Одеської області на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 29 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському районі Одеської області про протиправну бездіяльність та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И Л А:

16.09.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському районі Одеської області (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2007 - 2008 роки. Сума недоплати за вказаний період складає 2601,30 грн. Посилаючись на вказане, вона просила поновити строк звернення до суду, визнати відмову виплатити соціальну допомогу безпідставною, зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 2601,30 грн. (а.с.2-5).

Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 29 березня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнано бездіяльність ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період часу з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року, незаконною.

Зобов'язано УПФ провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно.

Стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1 4,5 грн. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.

В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та норми Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи справу по суті, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення соціальний допомоги за періоди за 2006 рік, з 01.01. по 08.07.2007 року і з 01.01. по 21.05.2008 року є безпідставні, тому відмовив і цій частині позову.

Суд визнав противоправними дії УПФ про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року, у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за період з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, оскільки в ці періоди дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.

Між тим, колегія суду звертає увагу на те, що судом в порушення ст.11 КАС України також були розглянуті позовні вимоги про стягнення соціальної допомоги за 2006 рік, з якими ОСОБА_1 взагалі до суду не зверталася.

Що стосується постанови суду в частині задоволення позову, то колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.

Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).

Однак, колегія не може погодитись з висновком суду про поновлення строку позивачу для звернення до суду і зобов'язання УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу за період з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 15.09.2008 року, оскільки УПФ в заяві, поданої в апеляційну інстанції, наполягає на застосуванні вимог ст.ст.99, 100 КАС України.

Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.

За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що права позивача, з урахуванням часу звернення до суду, підлягають захисту тільки з 16 червня по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 15.09.2008 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.

Доводи апелянта про те, що ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.

Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.

Твердження апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському районі Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 29 березня 2010 року змінити.

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському району Одеської області у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16 вересня по 31 грудня 2008 року неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ширяївському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16 вересня по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.

Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 15 вересня 2008 року залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.М.Каранфілова

В.П.Фальчук