АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» грудня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 24 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
15.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області (далі - УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2007-2008 роки включно. Посилаючись на вказане, просив поновити строк звернення до суду; визнати відмову відповідача безпідставною, зобов'язати УПФ виплати йому недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу у сумі 2601,30 грн. (а.с.3).
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову УПФ ОСОБА_1 як особі, що має статус дитини війни, у виплаті підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) за період з 09.07. по 31.12.2007 року та від 22.05. по 31.12.2008 року.
Зобов'язано УПФ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, як особі, що має статус дитини війни (у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржував.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Справу розглянути без представника УПФ.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На нього поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу по суті, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення соціальний допомоги за періоди з 01.01. по 08.07.2007 року і з 01.01. по 21.05.2008 року є безпідставні, тому відмовив і цій частині позову.
Суд визнав противоправними дії УПФ про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 31.12.2008 року, у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за період з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, оскільки в ці періоди дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Що стосується постанови суду в частині задоволення позову, то колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
Однак, колегія не може погодитись з зобов'язанням УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу за період з 09.07. по 31.12.2007 року, оскільки і в запереченнях на адміністративний позов, і в апеляційній скарзі УПФ наполягає на застосуванні вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту тільки з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Твердження в скарзі про те, що визначення мінімального розміру пенсії за віком , передбачене ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на вказані правовідносини не розповсюджуються, є безпідставні.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 24 грудня 2009 року змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.
Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук