АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» листопада 2011р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Михайлова В.О., Фальчука В.П.,

при секретарі - Шевляковій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області (далі - УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2006 року по грудень 2008 року. Посилаючись на вказане, просив визнати дії УПФ у невиплаті соціальної допомоги неправомірними; зобов'язати УПФ виплати йому недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 4471,2 грн. (а.с.2).

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством, за період з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05. по 30.11.2008 року.

В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржував.

В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.

Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, він має правовий статус дитини війни і на нього розповсюджуються пільги та гарантії, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і він має право на надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року, оскільки правові обмеження в зазначеній період втратили чинність з прийняттям відповідних рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Вказаними рішеннями визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія погоджується з вищевказаними періодами нарахування надбавки до пенсії, оскільки ні в запереченнях, ні в доводах апеляційної скарги, відповідач не ставив питання про застосування строку звернення до адміністративного суду та наслідки пропущення цього строку, що передбачено ст.ст.99, 100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи по суті.

Посилання в скарзі на те, що в порушення ч.3 ст.159 КАС суд не перевірив правомірність дій та рішень відповідача та не визначив чи є УПФ належним відповідачем по справі, так як доплата до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти до Пенсійного фонду України на її виплату не надходили, є безпідставні.

Суд першої інстанції діяв в межах адміністративного позову і в межах вимог ч.2 ст.162 КАС України.

Крім того, згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно із п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що судом першої інстанції судове рішення постановлено відповідно до вказаних норм права, колегія приходить до висновку про відсутність підстав його для зміни або скасування.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області відхилити.

Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.О.Михайлов

В.П.Фальчук