АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Кодимському районі Одеської області на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію, а також в подальшому підвищувати пенсію у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком,
встановила:
У січні 2010 року позивачка звернулась до суду зі вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статей 49, 50, 54 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплатити передбачені цим законом пенсії за 2007-2009 р.р. з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для основної пенсії та 75 % мінімальної пенсії для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровґю, а також зобов'язання відповідача в подальшому при збільшенні розміру мінімальної пенсії за віком підвищувати розмір пенсії.
Відповідач позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим.
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 10 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Управління Пенсійного фонду України у м Кодимському районі Одеської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З'ясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, оцінивши належність та допустимість наданих позивачем доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачка ОСОБА_1 віднесена до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії А №032835, виданим 24.02.1994 року Одеською обласною державною адміністрацією, та безстроково визнана інвалідом II групи, що підтверджується
Справа №22а-1368/2011р. Головуючий 1- ої інстанції
Сопільняк О.М.
Доповідач: Ткачук О.О.
довідкою МСЕК №073721 17 грудня 2003 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них причин.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІУ, абзацом другим преамбули якого передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.
Розділ 8 Закону №796-ХІІ передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Так, стаття 49 цього розділу встановлює пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону №796-ХІІ визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії.
Зокрема, відповідно до частини 4 статті 54 вказаного закону (у редакції до 31 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1 у всіх випадках пенсія для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст.50 цього ж Закону мінімальний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 Закону №796-ХІІ здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судом встановлено, що до 31 грудня 2007 року державна пенсія позивачеві виплачувалась у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, для розрахунку бралась мінімальна пенсія за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., встановлена п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальний виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету».
Разом з тим, такий порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат є безпідставним і не ґрунтується на вимогам закону.
Так, частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, викликаних Чорнобильською катастрофою проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії зазначеній категорії громадян виступає мінімальна пенсія за віком, яка відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» №966 від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно Закону України №749-5 від 15 березня 2007 р., прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, був визначений з 01 січня у розмірі 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. і з 01 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття була доповнена абзацом, яким було передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 квітня та 01 жовтня 2007 року застосовувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність,, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про невідповідність визначених виплачених позивачеві розмірів державної пенсії та додаткової пенсії з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року зазначеним вимогам закону, оскільки для позивача, інваліда 2 групи, віднесеного до категорії 1 осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської категорії, нижчий розмір належних виплат повинен розраховуватись, виходячи із розміру не менше восьми мінімальних пенсій за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для основної пенсії та 75 % мінімальної пенсії для додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровґю.
Стосовно вимог за 2008 рік.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-УІ були внесені зміни до Закону №79б-ХІІ (пункт 28 розділу II).
Зокрема, частиною 3 статті 54 та статтею 50 цього закону з 01 січня 2008 року мінімальний розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою визначено у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема для державної пенсії - 200 відсотків, для додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю - 20 відсотків.
Таким чином, зазначеними нормативними актами з 01 січня 2008 року були встановлені нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону №796-ХІІ, зокрема, і до статей 50 та 54.
Таким чином, враховуючи те, що зміни у розмірі та порядку нарахування позивачеві належних йому пенсій були здійсненні на підставі Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року», який має вищу юридичну силу серед нормативних актів, що регулюють вказані правовідносини, суд вірно не знайшов підстав для задоволення позову позивача за період з 01 січня по 22 травня 2008 року, оскільки відповідач при нарахуванні і виплатів основної та додаткової пенсії керувався нормами чинного на той час Закону №796-ХІІ.
Разом з цим, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення (№ 10-рп/2008), з 22 травня 2008 року стаття 50 та частина 4 статті 54 Закону №796-XII діють в редакції, яка існувала до 31 грудня 2007 року, згідно якої мінімальний розмір державної пенсії позивачеві визначено на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровґю - 75 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік, визначено у таких розмірах: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн. і з 01 жовтня - 498 грн.
Таким чином, враховуючи, що дія Закону «Про бюджет України на 2008 рік» закінчується 31 грудня 2008 року, суд дійшов вірного висновку, що перерахунок та виплата позивачеві пенсій за 2008 рік має вчинятись з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Стосовно вимог за 2009 рік.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік, затверджено у розмірі прожиткового мінімуму за грудень місяць 2008 року.
Таким чином, починаючи з 01 січня 2009 року, розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровґю позивачки, як особі, віднесеної до категорії 1, інваліду II групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 року», тобто у розмірі 498 грн.
Однак, як встановлено судом, відповідачем зазначені розміри пенсії з 22 травня 2008 року і надалі з 01 січня 2009 року визначені і виплачувались у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зокрема, згідно п.4, вказаної постанови державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виплачується розмірі не менше 965 грн., а додаткова пенсія за шкоду, завдану здоровґю, визначено на рівні 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, суд дійшов вірного висновку про безпідставність таких дій відповідача, оскільки, всупереч нині діючим умовам визначення розміру належних позивачеві пенсій, встановлеих ст.50 та 54 Закону №796-ХІІ, відповідач, ігноруючи вимоги зазначеного Закону, керувався положеннями підзаконного акту - постановою Кабінету Міністрів Україш №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка суттєву звужує існуючі права позивача, встановлені цеі Законом України і, фактично, дублює попередні положення, визнай неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Крім цього, як вірно вказано у рішенні суду, за нормами частини 3 статті 67 Закону України "Пр статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратилі працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначеної відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку, тобто заяви особи, яка постраждала внаслідок катастрофи. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень норм Закону, які не пов'язують право на перерахунок пенсії із заявою особи.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен був проводитись, виходячи з нового розміру.
Отже, суд першої інстанці дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягали частковому задоволенню
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кодимському районі Одеської області - залишити без задоволення.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий ___________________ О.О. Ткачук
Судді ___________________ Н.В. Ісаєва
___________________ О.С. Комлева