Справа № 22ц-/0590/4395/12 Головуючий в 1 інстанції Нікіфоров М.Ю.

Категорія 52 Доповідач Жданова В.С.

_____________________________________________________________________________

У Х ВАЛА

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів: Єлгазіної Л.П., Тимченко О.О.

при секретарі: Лясовій В.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Левченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Харцизького міського суду від 12 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Харцизької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Харцизького міського суду від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до виконкому Харцизької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у виконкомі будь-яких змін в організації праці не відбулося, упорядкування структури виконавчих органів виконкому не є підставою для її звільнення у зв'язку із скороченням численності штату, оскільки вона не є посадовою особою. При звільненні їй не були запропоновані вільні вакансії, не враховано переважне право на залишення , з урахуванням її кваліфікації не проведено перестановку в межах однорідних професій. В порушення ст..55 Конституції України суд послався на пропуск строку звернення до суду, порушив строк виплати розрахунку , що в сукупності призвело до порушення її прав і є підставою для задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача Левченко В.В. з доводами апеляційної скарги не погодилась, просить її відхилити, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

При розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 2004 року знаходилась у трудових відносинах з виконкомом Харцизької міської ради, обіймаючи різні посади, розпорядженням Харцизького міського голови №114 з 01.02.2008 р. займала посаду відповідального чергового загального відділу. Рішенням Харцизької міської ради №6\8-281 від 26.04.2011 р. « Про впорядкування структури виконавчих органів Харцизької міської ради» внесені зміни в структуру виконкому, виключено із штату загального відділу і скорочено одну одиницю відповідального чергового. Розпорядженням Харцизького міського голови №77 від 26.04.2011 р. рішення міської ради прийнято до виконання. На підставі вказаного рішення та розпорядження позивачка 26.04.2011 року була попереджена про звільнення з 30.06.2011 року, що підтверджено її підписом . На момент попередження про звільнення вакантних посад у виконкомі не було, вільна посада водія також підлягала скороченню з 1.06.2011 р. З 24.05.2011 р. відкрилась посада начальника відділу торгівлі, побутового обслуговування та захисту прав споживачів; з 1.06.20011 р. - посада спеціаліста 1 категорії відділу торгівлі, які віднесені до державної служби в органах місцевого самоврядування, призначення на які здійснюється за результатами конкурсу. За згодою профспілкового комітету виконкому Харцизької міської ради №9 від 16.06.2011 р. розпорядженням міського голови №114 від 01.07.2011 р. позивачка звільнена з роботи з підстав п.1.ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову про відмову в поновленні на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України проведено відповідачем відповідно до вимог законодавства і підстав для її поновлення на роботі не вбачається.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам трудового законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником підприємства або уповноваженим ним органом у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. №9 зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Статтею 49- 2 КЗпП України врегульований порядок вивільнення працівників , відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що у виконкомі Харцизької міської ради дійсно мало місце скорочення штату працівників, зокрема, в загальному відділі скорочена 1 одиниця - відповідального чергового, яку обіймала позивачка.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням Харцизької міської ради від 26.04.2011 р. «Про впорядкування структури виконавчих органів Харцизької міської ради» виключено із штату загального відділу та скорочено 1 штатну одиницею - відповідального чергового на підставі чого Харцизьким міським головою прийнято розпорядження №77 від 26.04.2011 р. Відповідно до вимог ст.. 49-2 КЗпП України позивачка 26.04.2011 року була повідомлена про звільнення з 30.06.2011 р., що підтверджено її підписом і нею не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка була звільнена поза межами 2 місячного терміну після попередження про звільнення не заслуговують на увагу, оскільки ст.. 49-2 КЗпП України обов'язковою вимогою визначає термін попередження до звільнення « не пізніше ніж за два місяці», звільнення позивачки 1.07.2011 року, а не 30.06.2011 року, як зазначено в попередженні, обумовлено тимчасовою непрацездатністю позивачки, яка стала до роботи 1.07.2011 року.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що загальний відділ виконкому, в якому вона працювала, не ліквідовувався і не реорганізовувався, тому відсутні підстави для її скорочення .

Вбачається , що рішенням Харцизької міської ради внесені зміни в структуру виконкому - виключено із штату загального відділу посаду відповідального чергового, затверджено загальний склад відділу 18 одиниць. Оскільки посаду відповідального чергового обіймала позивачка, то саме її звільнення у зв»язку із скороченням вказаної штатної одиниці.

Враховуючи викладене у відповідача не було підстав для зрівняння продуктивності та кваліфікації праці позивачки з іншими особами, оскільки лише вона працювала на цій посаді.

Також не можна погодитись з доводами позивачки про те, що відповідач з урахуванням її кваліфікації повинен був перевести її на іншу роботу, звільнивши меш кваліфікованого працівника. Відповідно до п. 19 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 право здійснювати перестановку працівників належить відповідачу, якщо він не використав це право, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки.

Встановлено, що на момент попередження про звільнення 26.04.2011 року інші посади позивачці не пропонувались у зв»язку і їх відсутністю на той період, що підтверджено штатним розписом. Введена після 26.04.2011 року посада водія також була скорочена з 1.06.2011 року. Введена з 24.05.2011 року посада начальника відділу торгівлі, а з 01.06.2011 року посада спеціаліста 1 категорії відділу торгівлі є посадами, які віднесені до служби в органах самоврядування, призначення на які здійснюється за результатами конкурсу.

Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 р.- прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не мав повноважень для переводу позивачки на посади, які можливо займати за результатами перемоги у конкурсі. Крім того, участь в конкурсі могли приймати особи, які мали вищу освіту за фахом та термін держаної служби не менше 3-х років, чого позивачка не мала. Інформація про проведення конкурсу на посаду державного службовця була розміщена в місцевій пресі.

Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно розглянув заявлений позов та дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивачки. Судом не встановлено порушень при звільненні позивачки, в рішенні викладені мотиви і обґрунтування , за яких суд дійшов висновку про відмову в позові. . Крім вищевказаних підстав для відмови в позові суд першої інстанції вказав підставою пропуск позивачкою строку звернення до суду, що є помилковим, але це не впливає на висновок суду про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства та вимог ст.. 49-2 КЗпП України при звільненні позивачки.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного рішення по справі.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: