АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2-516/11/03/2018 Головуючий
Провадження№22-ц/2090/623/2012 1-ї інстанції: Діденко С.А. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2012 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 6 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: восьма Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області -ОСОБА_8 про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який був укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_7. 16.05.2008 року, в частині продажу ? частини будинку.
Позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_10 Після її смерті спадкоємцями залишились її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 До спадкової маси увійшов житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
Позивач прийняв спадщину у передбачений законом строк шляхом подання заяви до нотаріальної контори.
Його брат ОСОБА_6 звернувся у 2008 році до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, при цьому ввів в оману суд, оскільки не вказав як іншого спадкоємця ОСОБА_5
В подальшому рішення суду про визнання за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок було скасоване.
16.05.2008 року ОСОБА_6 продав ? частину будинку ОСОБА_7, порушивши право ОСОБА_5 на переважне право купівлі частки у спільній власності.
Під час слухання справи ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги і просив визнати право власності на весь спірний будинок. При цьому позивач посилався на те, що з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини звернувся тільки він. ОСОБА_6. таку заяву не подавав, а отже позивач вважає, що таким чином ОСОБА_6 відмовився від спадщини.
Також позивач просив визнати договір купівлі-продажу спірного будинку недійсним і витребувати зазначений будинок з володіння ОСОБА_7 на його користь.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_7. проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_10, оскільки проживав разом з нею на час смерті, після смерті матері він фактично вступив в управління спадковим майном, тому він набув право власності на будинок з моменту відкриття спадщини і в подальшому на законних підставах розпорядився ним.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 6 грудня 2011 року позов задоволений частково.
За ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 і ОСОБА_7. визнаний частково недійсним в частині щодо набуття ОСОБА_9. права власності на ? частину цього будинку.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 -ОСОБА_11 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, на те, що судом необ"єктивно і не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 -ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що обставини, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, не доведені; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7. підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Після смерті ОСОБА_10 спадкоємцями першої черги були її сини ОСОБА_5, який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом 6-місячний термін., і ОСОБА_6, який заяву до нотаріальної контори не подавав.
В подальшому ОСОБА_6, скориставшись тим, що його брат не отримав свідоцтво про право власності у порядку спадкування, звернувся до суду і рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24.03.2008 року за ОСОБА_6 визнано право власності на спірний будинок в порядку спадкування.
16.05.2008 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі - продажу спірного будинку з ОСОБА_13, який вселився до зазначеного будинку і на даний час проживає і зареєстрований у ньому з жінкою і двома дітьми.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.07.2008 року рішення суду від 24.03.2008 року скасовано за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення за нововиявленими обставинами.
Оскільки в подальшому при розгляді даної справи ОСОБА_6 не з'являвся до судових засідань, ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.04.2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 залишені без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203.
Частинами 1-3,5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено, ОСОБА_6 на час укладання договору купівлі-продажу спірного будинку був належним власником згідно рішення Київського районного суду м.Харкова від 24.03.2008 року і мав право управління і володіння власністю. Зазначене рішення не було визнаним незаконним, а скасовано за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_7. виконав умови договору купівлі-продажу будинку, на теперішній час проживає і зареєстрований з сім'єю у спірному будинку, зробив капітальний ремонт.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_7 добросовісним набувачем і з посиланням на положення ст.388 ЦК України обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про витребування майна.
Але визнаючи за ОСОБА_5 право власності на ? частину спірного будинку, суд першої інстанції не звернув уваги, що у 2008 році на час звернення ОСОБА_14 з позовом про визнання за ним права власності на будинок в порядку спадкування, об'єкт спадкування вже був відсутній.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 при оформленні права власності недобросовісно поставився до своїх прав і обов'язків спадкоємця, приховав той факт, що крім нього після смерті матері ОСОБА_10 є інший спадкоємець.
За таких обставин, судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору правильно застосувати положення глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст.1213 ЦК передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За таких обставин, у суда першої інстанції не було законних підстав для визнання права власності на частину будинку і визнання недійсним договору-купівлі-продажу будинку.
З огляду на наведене, рішення суду підлягає зміні. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку і визнання недійсним договору-купівлі-продажу будинку необхідно відмовити. При цьому позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про стягнення компенсації за частину вартості спадкового майна.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_7, задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2012 року змінити в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частину житлового будинку і визнання договору купівлі-продажу ? частини недійсним.
ОСОБА_5 відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.
Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: