АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/1736/12 Справа № 2-2493/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Костюченко Н.Є.

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого -судді - Костюченко Н.Є. суддів - Осіяна О.М., Максюта Ж.І.

при секретарі - Майна Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 04 жовтня 2011 року, яким в задоволенні її позову про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права: суд не звернув увагу на те, що позивачка постійно проживає разом з малолітньою дитиною у квартирі, яка є предметом іпотеки, а також не врахував те, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Під час вирішення справи судом 1-ї інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11373964000 на суму 79 650 доларів США згідно п. 1.4 розділу 1 Кредитного договору цільовим призначенням кредиту є купівля квартири за адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 22.07.2008 року уклала з Банком договір іпотеки відповідно до якого надала в іпотеку зазначену квартиру. Також встановлено, що на час укладення договору іпотеки малолітній син позивачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі, яка є предметом іпотеки, не проживав, оскільки мешкав разом із матір'ю за її зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_2, право користування квартирою АДРЕСА_1 набув лише 03.11.2009 року, тобто, з часу реєстрації у ній матері. Прийшовши до висновку про те, що доводи позивачки про порушення прав дитини при укладенні договору іпотеки, оскільки договір укладений без дозволу органу опіки і піклування, є не обґрунтованими та незаконними, відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд вважає, що рішення повинне бути залишене без змін за обґрунтованими висновками районного суду на підставі вірно встановлених обставин справи та правильно застосованих норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлені обставини щодо укладення позивачкою у 2008р.кредитного договору та договору іпотеки. Доведено, що позивачка є матір'ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час укладення договору іпотеки малолітній син позивач у квартирі, яка є предметом іпотеки, не проживав, оскільки мешкав разом із матір'ю за її зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_2, право користування кредитною квартирою АДРЕСА_1 набув лише 03.11.2009 року, тобто з часу реєстрації у ній матері, право власності на частину квартири теж не має. Слід зазначити, що кредит було укладено позивачкою з метою придбання спірної квартири, а тому неповнолітній син ОСОБА_5 ніяких майнових прав щодо забезпеченої договором іпотеки квартири не мав, відтак, для укладання цього договору дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагався. За таких обставин суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

В зв*язку із викладеним, доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені права дитини, не відповідають дійсним обставинам справи , закону, а тому не дають підстав для скасування рішення.. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують, судом норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 04 жовтня 2011 р. - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк.

С У Д Д І