АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.
при секретарі - Пугачовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності та за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спадщини за заповітом недійсною, визнання дійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-
встановила:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинокАДРЕСА_2 недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що її бабуся - ОСОБА_4 залишила заповіт, яким заповідала указаний будинок її матері - ОСОБА_2, її сестрі - ОСОБА_3 та їй. ОСОБА_4 склала заповіт в 1966 році. Після її смерті , ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняла ОСОБА_2 Про наявність заповіту позивачка дізналась при сімейному конфлікті на початку 2010 року, з в зв'язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом. (а.с.3-5)
Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.01.1998 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 недійсним та визнати за нею право власності на ј частину будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом. (а.с.68-70)
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини за заповітом недійсною, визнання дійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просила визнати спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 19.01.1966 року недійсною, та визнати свідоцтво про право на спадщину за законом № 1474 від 22.01.1998 року дійсним. Мотивуючи свої вимоги тим, що всім родичам було відомо, про те, що ОСОБА_4 склала заповіт на будинок АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 На сімейній раді було вирішено, що будинок АДРЕСА_2 залишається ОСОБА_3, а ОСОБА_1 включається до складу сім'ї на отримання квартириАДРЕСА_1. ОСОБА_1 разом зі своєю
________________________________
Головуючий по 1-й інстанції - Вербицька Н.В. Справа №22ц-5089/11
Доповідач - Погорєлова С.О. Категорія:37
донькою ОСОБА_5 в процесі приватизації отримали право власності на Ѕ частину зазначеної квартири, яку в ході розподілу у судовому порядку передали у власність іншим співвласникам - своїм батькам за 4000 доларів США. У зв'язку з тим, що у теперішній час у ОСОБА_1 склалось скрутне матеріальне становище, вона звернулась до суду з указаним вище позовом з надуманих підстав. (а.с.107-108, 125-127)
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 21.03.2011 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 об'єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2(а.с.101)
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 27.04.2011 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. (а.с. 134-137)
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення по справі яким задовольнити її позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. (а.с.140-144)
Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Суд відмовляючи у задоволенні позовів, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 правильно виходив з того, що ОСОБА_1 знаючи про існування заповіту, не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, крім того, нею не надано доказів про фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном - житловим будинком АДРЕСА_2. Позов ОСОБА_2 суд правильно вважав безпредметним та незаконним, оскільки, обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом.
Відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Судом встановлено, що 19.01.1966 року ОСОБА_4 був складений заповіт, за яким належний їй будинок АДРЕСА_2 вона заповідала ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За правилами ст.525 ЦК України (в редакції 1963 року), з ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина щодо майна померлої у вигляді будинку АДРЕСА_2.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2010 році виник спір щодо спадкового майна.
Згідно з ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За положеннями ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) дією, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини визнається, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України (в редакції від 1963 р. із змінами, внесеними до нього) спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини вважається таким, що відмовився від спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Позивач в підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини посилалась на те, що від неї приховали наявність заповіту, тому вона не мала підстав вважати себе спадкоємцем.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що таки твердження не кореспондуються з матеріалами справи.
Так, на спростування обставин, на які посилається позивачка свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснювали, що про існування заповіту, складеного ОСОБА_4 було відомо за життя спадкодавця всієї родині, в тому числі і позивачки. Суд правильно не прийняв до уваги свідчення ОСОБА_8 і вважав його зацікавленою особою, оскільки він є чоловіком позивачки.
З матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 вбачається, що спадщина після її смерті була прийнята в порядку спадкування за законом її донькою ОСОБА_2 шляхом подачі 16.01.1998 року відповідної заяви до П'ятої Одеської нотаріальної контори м.Одеси та отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №2-191.(а.с.47- 59)
ОСОБА_1 не надано доказів про фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном. Позивачка на день смерті ОСОБА_4 не була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2, а була зареєстрована по АДРЕСА_3, звідки переїхала в отриману батьком квартиру АДРЕСА_1.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 вчинила будь - які дії, які були спрямовані на прийняття нею спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, що за правилами ч.2 ст.553 ЦК України (в редакції 1963 року) дає підстави вважати позивачку такою, що відмовилась від спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 минуло 30 років, проте питання про поновлення процесуальних строків або продовження строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 не ставить.(а.с.68-70)
При зазначених обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що правових підстав для визнання Свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.01.1998 року недійсним та визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на ј частину будинку АДРЕСА_2 не вбачається.
Доводи апеляційної скарги носять описовий характер і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2011 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Погорєлова С.О.
Судді Цюра Т.В.
Сидоренко І.П.