АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2010 року,-

встановила:

18.08.2005р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 16,23,1167 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, при допиті у якості свідка по іншій цивільній справі, вказала завідомо невірну інформацію, яку не спростував ОСОБА_3, чим нанесли йому моральну шкоду, в зв'язку з чим він звернувся до суду та просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 10 000 грн., з кожного по 5000 грн. (а.с.2-3 т.1).

ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в своїй позовній заяві посилається на матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення з них на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, але ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважають, що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з них безпідставна, тому що ОСОБА_1 не мав і не має ніякого відношення до позовної заяви відповідачів, оскільки позов був пред'явлений до батьків ОСОБА_1, в судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, претензій до ОСОБА_1 вони не мали і не мають, а тому ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважали, що ОСОБА_1 не мав ніяких підстав, для подання позовної заяви, просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.(а.с.19-20 т.1).

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав заяву, згідно якої просив справу розглянути у його відсутність.

Справа розглянута у відсутність відповідачів.

Справа слухалась судом неодноразово.

______________________________________________________________________

Головуючий в 1 інстанції - Гукаленко О.О. Справа № 22ц-3310/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: 57

Рішенням суду від 11 грудня 2007р. позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково. Встановлено факт, що має юридичне значення , а саме, що ОСОБА_1 в період з 09.07.2003р. по 28.09.2003р. перебував за межами України. Встановлено факт, що має юридичне значення , а саме факт того, що надання ОСОБА_2 завідомо невірних свідчень у відношенні ОСОБА_1 про те, що він у ніч з 24.07.2003р. по 25.07.2003р. брав участь у руйнуванні сараю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено (а.с.230-231 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2008р. рішення суду від 11 грудня 2007р. залишено без змін, виключено із резолютивної частини рішення висновок суду відносно встановлення фактів, що мають юридичне значення(а.с.269 т.1).

Ухвалою Верховного Суду України від 17 грудня 2008р. рішення суду від 11 грудня 2007р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2008р. скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції(а.с.304-305 т.1).

Останнім рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2500 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовлено(а.с.92-94 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, а їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, просили повернути кошти в сумі 2500 грн. за виконавчим листом, які стягнуті , згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2007р., яке скасовано ухвалою Верховного Суду України від 17 грудня 2008р.(а.с.110-113 т.2).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2011р. поновлено апелянтам строк на апеляційне оскарження (а.с.157-161 т.2).

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали скаргу та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_1- ОСОБА_5 просила скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 01 березня 2005р. ОСОБА_2 як свідок дала свідчення про те, що ОСОБА_1 у ніч з 24 липня 2003р. на 25 липня 2003р. разом з батьками брав участь у руйнуванні сараю та погрожував їй, і дійшов висновку про те, що завідома неправдивими свідченнями ОСОБА_2 та тим, що ОСОБА_3 не спростовував ці факти, йому була завдана моральна шкода, яка й підлягає відшкодуванню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в розмірі 2500 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд посилався на те, що моральна шкода не доведена позивачами.

З таким висновком суду погодитись повністю неможливо з наступних підстав.

Відповідно до положення ч.1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Положення цієї норми визначають розподіл тягаря доведення між сторонами, з урахуванням чого мають бути застосовані положення ст. 60 ЦПК України щодо обов'язків доказування.

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи 2-408-05 ( справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди), яка була оглянута в суді апеляційної інстанції, що 04.10.2003р. ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5.( батьки позивача) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди( справи 2-408-05 а.с.2-4, копія позову а.с.184-186 т.1). 29 березня 2005 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Під час розгляду справи, ОСОБА_2, виступаючи в судовому засіданні 01 березня 2005р. як свідок, обвинуватила батьків позивача та його самого, що ОСОБА_1 у ніч з 24 липня 2003р. на 25 липня 2003р. разом з батьками брав участь у руйнуванні сараю та погрожував їй( копія протоколу а.с.216-228 т.1, а.с.43 т.2).

Рішенням Білгород- Дністровського міськрайонного суду від 29.03.2005 року позивачу ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимогах відмовлено й ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2005р. вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 26 липня 2007р. рішення від 29.03.2005 року та ухвала від 12 липня 2005р. залишено без змін.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе , що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно ч.1 ст.384, 385 КК України, свідок який дає свідчення в судовому засіданні попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в суді та відмову від давання показань.

Тобто неправдиві показання свідка(лжесвідчення) полягають у повідомленні недостовірних відомостей про факти та обставини, що мають значення для вирішення кримінальної чи цивільної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні Білгород - Дністровського міськрайонного суду 01.03.2005р. була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України (а.с.67- зворот, справа 2-408-05 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди) й до теперішнього часу вина ОСОБА_2 за неправдиві свідчення вироком суду невстановлена.

Таким чином, оскільки свідок ОСОБА_2 була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України за завідомо неправдиві показання в суді та відмову від давання показань, тому її свідчення як свідка не дають підстави для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1, оскільки вироком суду не встановлено їх неправдивість.

Крім того, свідчення ОСОБА_2 як свідка не зазначені у рішенні суду, а є одним із доказів, яким суд надав правову оцінку при постановленні рішення суду від 29.03.2005 року і позивачу ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог відмовлено, рішення суду вступило в законну силу та підтвердило безпідставність заявлених вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, свідчення ОСОБА_2 як свідка не зазначені у рішенні суду.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 про невідповідність протокольного запису показань ОСОБА_2 як свідка в судовому засіданні 01 березня 2005р., на які він подав зауваження , оскільки не був згодний з обставинами, які були викладені в протоколі судового засідання, про які також заперечувала і сама ОСОБА_2

Ухвалою судді Білгород- Дністровського міськрайонного суду від 19 червня 2009р. зауваження ОСОБА_3 на протокол судового засідання розглянуті та приєднанні до матеріалів справи у зв'язку з вибуттям головуючого по справі (а.с.149, справа 2-408-05 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди) , що відповідає вимогам закону.

Незалежно від того, в якому контексті поширена інформація про особу, вона вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що показання свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні, яка попереджалася судом про кримінальну відповідальність не можуть вважатися поширенням інформації, яка зачіпає честь та гідність позивача, оскільки неправдивість цих свідчень не встановлена вироком суду.

Вимоги позивача до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенні , оскільки є необґрунтованими.

Оскільки суд першої інстанції обставини справи встановив повно і правильно, у додатковій перевірці доказів потреби немає, однак допущено помилку у застосуванні матеріального права, ухвалене у справі судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення їх позовних вимог немає, оскільки відповідно до чинного законодавства відомості, викладені у позовних заявах не є поширенням неправдивих відомостей.

Судове рішення в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Згідно ч.1 ст.380 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду , відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 17. 05.2008р. кошти в сумі 2500 грн. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-186 від 21.04.2008р.) на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2007р.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили повернути їм кошти в сумі 2500 грн., які були стягнуті на підставі рішення від 11 грудня 2007р., яке було скасовано Верховним Судом України від 17 грудня 2008р.

Враховуючи ч.1 ст.380 ЦПК України, колегія суддів, відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1, вважає за необхідним зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 безпідставно стягнуті кошти в сумі 2500(дві тисячі п'ятсот) грн. за скасованим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2007р. (за виконавчим листом № 2-186 від 21.04.2008р.).

Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 316, 317, 319,380 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити - частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2010 року скасувати в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2, ОСОБА_3 безпідставно стягнуті кошти в сумі 2500(дві тисячі п'ятсот) грн. за скасованим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2007р. (за виконавчим листом № 2-186 від 21.04.2008р.).

В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова

Н.Д.Плавич

Л.А.Гірняк