АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2011 року,-

встановила:

У грудні 2010р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування вимог позивачі посилались на те, що 25 травня 2007р. близько 11 год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21053», держномер НОМЕР_2 , який належав йому на праві власності, рухаючись по вул. Кишинівській в напрямку до вул. Міцкевича в м. Білгород - Дністровський Одеської області, зі швидкістю близько 60 км, допустив порушення п.п.11.2,11.3.,1.2, 13.3 Правил Дорожнього руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, де створив аварійну ситуацію, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ -968 М, держномер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, якому згідно висновку експертизи були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості, а пасажиру автомобіля ЗАЗ -968 М, ОСОБА_2 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

В зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 154 250 грн. 55 коп., завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 32 482 грн. 78 коп. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, відмовилися від відшкодування витрат на правову допомогу, інші позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом погодився частково, а саме: не заперечував проти відшкодування матеріальної та моральної шкоди загальним розміром в сумі 15 000 грн. на користь позивачів.

________________________________________________________________________

Головуючий в 1 інстанції - Боярський О.О. Справа № 22ц-7311/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-31

Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2- задоволено частково.

Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно матеріальну шкоду в сумі 10 000 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення , яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначають про те, що суд безпідставно не задовольнив їх вимого щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_5 підтримали скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів частково, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 23,1166,1167 ЦК України , виходив з того, що 25 травня 2007р. близько 11 год. ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21053», держномер НОМЕР_2 , який належав йому на праві власності, рухаючись по вул. Кишинівській в напрямку до вул. Міцкевича в м. Білгород - Дністровський Одеської області, зі швидкістю близько 60 км, допустив порушення п.п.11.2,11.3.,1.2, 13.3 Правил Дорожнього руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, де створив аварійну ситуацію, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ -968 М, держномер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1, якому, згідно висновку експертизи, були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості, а пасажиру автомобіля ЗАЗ -968 М ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивачів про стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими належним чином та непідтверджені відповідними доказами, однак, враховуючи те, що відповідач визнав, що позивачі зазнали матеріальну шкоду у сумі 10 000 грн., що відповідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, та виходячи з вимог розумності і справедливості, керуючись принципом верховенства права, суд вважав можливим задовольнити вимогу про стягнення матеріальної шкоди частково та стягнути з відповідача на користь позивачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Колегія суддів повністю не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно 25 травня 2007р. з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «ВАЗ-21053», сталася дорожньо- транспортна пригода, в зв'язку порушенням відповідачем п.п.11.2,11.3.,1.2, 13.3 Правил Дорожнього руху, оскільки ОСОБА_3, виїхавши на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ -968 М, держномер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, якому були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості, а пасажиру автомобіля - ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, також був пошкоджений автомобіль позивача.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.1 ч.І ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з наслідками дорожньо- транспортної пригоди та підтверджено постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 червня 2010р., якою ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку із застосуванням до нього ст.1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007р.( а.с.23-28).

Як вбачається з матеріалів справи позивачі просять суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, яку вони згідно уточнень від 22.02.2011 року оцінюють в розмірі 186 733 грн. 30 коп., та яка складається з наступного:

1.Витрат на лікування ОСОБА_1, які відповідно до довідки виданої Шабівською дільничною лікарнею Білгород-Дністровського району склали 3500 грн., з індексом інфляції (3500 х 173%): 100% = 6055 грн.

2. Витрат на лікування ОСОБА_2, які відповідно до довідки виданої Шабівською дільничною лікарнею Білгород-Дністровського району, склали 3200 грн., з індексом інфляції (3200 х 173%): 100% = 5536 грн.

3.Витрат на виїзд до лікарні на автомобільному транспорті та його заправлення пальним до лікарні на суму 2052 грн. 86 коп., з індексом інфляції (2052 х 173%): 100% = 2549 грн. 96 коп.

4. Витрати на закупівлю лікарських засобів на суму - 12 244 грн. 98 коп., з індексом інфляції 12244,98 х 173%): 100% = 21183 грн. 82 коп.

5.Вартість пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, який позивачі оцінюють в суму 4 000 грн.

6. Витрати на лікування зубів ОСОБА_1 на суму - 7658 грн. 25 коп., з індексом інфляції 658,25 х 173%):100%= 13248 грн. 77 коп.

7. Витрати в зв'язку з викликом доньки з Республіки Німеччини та кошти на її проїзд до України з метою здійснення догляду за позивачами на суму - 2976 грн. 75 коп. (Курс валют встановлений Національним банком України на 29.05.07р.- 1 ЄВРО-6,93 грн.), з індексом інфляції (2976,75 х 173%): 100% = 5149грн. 78 коп.

8. Витрати в зв'язку з нездійсненної поїздки до м. Київ в зв'язку із травмою на суму - 396 грн. 00 коп., з індексом інфляції (396 х 173%): 100% = 685 грн.

9. Витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

10.Витрати на харчування під час знаходження на лікуванні на суму - 2500 грн. 00 коп., з індексом інфляції х173%): 100% - 4325 грн. 00 коп.

11. Витрати в зв'язку з орендою інвалідної коляски, придбання костилів на суму - 3000 грн.

12. Витрати в зв'язку з втратою ОСОБА_1 контракту на працю на суму 108 000 грн.

Стягуючи розмір матеріальної шкоди в сумі 10 000грн., яка визнана відповідачем, суд першої інстанції виходив з того , що позивачі не надали доказів щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що в зв'язку з одержаними травмами, ОСОБА_1, якому були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості, та ОСОБА_2, якій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, знаходились на стаціонарному лікуванні з 25. 05.2007р. по 27.06.2007р., в зв'язку з чим затратили кошти на лікування ОСОБА_1 в сумі 3500 грн., а на лікування ОСОБА_2 в сумі 3200 грн., що підтверджено відповідними довідками виданої Шабівською дільничною лікарнею Білгород-Дністровського району де вони знаходились на лікуванні , та є належними доказами, на підставі яких, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на лікування в сумі 3500 грн., а на користь ОСОБА_2 витрати на лікування в сумі 3200 грн.(а.с.14,15,16,17). Крім того, ОСОБА_1 переніс операцію на правому колінному суглобі та також поніс затрати на лікування (а.с.18).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав довідку лікаря, який лікував позивачів про те, що на лікування позивачів витрачено медичних препаратів та перев'язочних матеріалів на суму 1891 грн. 40 коп., а тому колегія суддів вважає, що вказана сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів в рівних частках на кожного по 945 грн.70 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню витрати на лікування на користь ОСОБА_1 в сумі 4445 грн.70 коп.( 3500 грн.+ 945,70 грн.), та на користь ОСОБА_2 витрати в сумі 4145 грн. 70 коп.(3200 грн. + 945,70), які підтверджені відповідними доказами, які є в матеріалах справи.

В іншої частині вимог щодо стягнення 12 244 грн. слід відмовити, оскільки суд правильно прийшов до висновку про те, що на доданих чеках не вказано перелік лікарських засобів, більшість доданих чеків написані на звичайних чеках без печатки і зазначення аптеки, в якій були куплені лікарські засоби, на вказану в даних чеках суму, деякі чеки не мають відношення до лікування позивачів(абонентна плата за телефон), в деяких чеках не вказано рік придбання лікарських засобів, що є неналежними доказами.

Крім того, вказана сума не підтверджена медичними висновками лікарів щодо призначення медичних препаратів та, в якій кількості вони були призначені лікарем для лікування позивачів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у позові позивачам щодо стягнення витрат затрачених на виїзд на транспорті до лікарні, заправку транспортного засобу, оскільки позивачами надані чеки на придбання бензину в період з 25.05.2007р. по 21.06.2007р. в той період, коли вони знаходилися на стаціонарному лікуванні .

Не підлягають задоволенню і витрати на лікування зубів ОСОБА_1, оскільки не підтверджено належними доказами про те, що дане лікування отримано в результаті ДТП. Крім того у висновку комісійної судово - медичної експертизи від 10.06.2008р. не вказано про порушення зубних протезів і не підтверджено це і іншими допустимими доказами.

Суд також дійшов правильного висновку про відмову у стягненні коштів на проїзд доньки позивачів з Республіки Німеччини в розмірі 2976 грн., про стягнення коштів в сумі 396 грн. за нездійсненну поїздку до м. Києва, оскільки позивачі не довели, що ці витрати пов'язані зі шкодою внаслідок ДТП.

Крім того, суд правильно відмовив у стягненні витрат в сумі 2500 грн. на харчування під час знаходження на лікуванні, оскільки ці витрати не підтверджено відповідними доказами та висновком експертизи про те, що позивачам необхідно було додаткове харчування , в зв'язку з лікуванням.

Також суд правильно відмовив у стягненні коштів за оренду інвалідної коляски в сумі 3000 грн., придбання костилів, тому що відсутні будь - які документи, які б підтвердили придбання костилів із зазначенням фактичної їх вартості та чек чи договір оренди із зазначенням суми за оренду інвалідної коляски.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у відшкодуванні витрат в сумі 108 000 грн. за втрату ОСОБА_1 контракту на працю, оскільки позивач повинен був вийти на роботу 24 травня 2007р., ДТП сталося 25 травня 2007р. Тобто, позивач вийшов на роботу, згідно з контрактом, за день до ДТП, а тому має право на стягнення коштів за період перебування на лікарняному, інших доказів в цій частині позивачем до суду не надано.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 27.07.2011р., який позивачами надано до суду апеляційної інстанції, вартість матеріальної шкоди, спричиненої автомобілю позивача ОСОБА_1, зазначеним ДТП складає 3247 грн., а тому колегія суддів вважає, що матеріальна шкода в розмірі 3247 грн. за пошкоджений автомобіль підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

Крім того, відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами і доповненнями від 24 жовтня 2003р., дано роз'яснення, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна , що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Постановляючи судове рішення про стягнення на користь позивача відшкодування завданої шкоди в розмірі 3247 грн., колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати позивача ОСОБА_1 передати відповідачу ОСОБА_3 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При розгляді вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції стягнув моральну шкоду з відповідача на користь позивачів солідарно, що не передбачено законом.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними від 25 травня 2001 року , відповідно до яких, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності , виваженості та справедливості.

Суд не звернув увагу на те, що позивачу ОСОБА_1, згідно висновку експертизи були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості, а пасажиру автомобіля ЗАЗ -968 М, а позивачу ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, які тривалий час знаходилися на лікуванні, в зв'язку з чим зазнали моральні та фізичні страждання з вини відповідача. Пошкодження здоров'я позивачів потребувало від них додаткових фізичних і моральних зусиль, матеріальних витрат, призвело до їх моральних та фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від позивачів додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень позивачам, пошкодження їх автомобіля , факт завдання позивачам фізичних та моральних страждань, в зв'язку з пошкодженням здоров'я, що їм були заподіяні душевні страждання, пов'язані з порушенням звичного устрою життя, необхідністю застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність збільшення розміру компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 8000 грн., а на користь позивача ОСОБА_2, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження , компенсацію моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Стягнутий розмір відшкодування моральної шкоди на думку колегії суддів в повній мірі відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апелянта про те, що він не порушував Правил дорожнього руху є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, постановою суду від 21 червня 2010р., а також фактичними обставинами, яким суд дав належну оцінку. Наявність порушення правил дорожнього руху породжує зобов'язання відповідача, як водія транспортного засобу, нести відповідальність за шкоду, завдану керуванням ним джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої

ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2 ч.З ст.79 ЦПК

України до судових витрат належать і витрати на правову

допомогу.

Адвокат ОСОБА_5 надав суду ордер та квитанцію щодо

оплати його послуг в сумі 3000 грн. в суді апеляційної інстанції.

Ст.84 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що такі витрати пов'язані з оплатою допомоги фахівця в галузі права.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача слід стягнути витрати понесені на правову допомогу в розмірі 1400 грн., на кожного із позивачів в сумі 700 грн., що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. „Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", в іншій частині вимог відмовити.

Оскільки, позивачі були звільнені від сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції з відповідача відповідно до ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК України на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1129 грн. 20 коп.

В іншій частині вимог позивачам слід відмовити.

Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 4445(чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі4145( чотири тисячі сто сорок п'ять) грн.70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 8000(вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000(десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль в сумі 3247( три тисячі двісті сорок сім) грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди шкоди, повернути ОСОБА_3 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати за правову допомогу в сумі 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за правову допомогу в сумі 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1129( одна тисяча сто двадцять дев'ять) грн. 20 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова

Н.Д.Плавич

Л.А.Гірняк