АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєверова Є.С., Сидоренко І.П.

при секретарі - Колосовій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 15249 доларів США, що є еквівалентом 121664,15 гривень, указуючи , що відповідач у період з 2005 року по 2009 рік брав у нього в борг грошові кошти, загальна сума яких складає 15249 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути в строк до 15 квітня 2011 року, але борг не повернув, в зв'язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом.(а.с.2)

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 43594,52 гривень та судові витрати у розмірі 555,95 гривень. (а.с.91)

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає,

що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив

справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2011 року не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що загальна сума фактично отриманих відповідачем грошових коштів складає в гривневому еквіваленті 67019,40 гривень, з яких 23424,876 гривень були повернуті позивачу, таким чином загальна сума заборгованості по фактично отриманим грошовим коштам складає 43594,52 гривень.

_______________________________

Головуючий по 1-й інстанції - Вергопуло А.К. Справа №22ц-8082/11

Доповідач - Погорєлова С.О. Категорія:19

.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

За ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 28 березня 2011 року між позикодавцем ОСОБА_1 і позичальником ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого позикодавець передав позичальникові грошові кошти у розмірі 15249 доларів США, і позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в строк до 15.04.2011року. На підтвердження укладення цього договору позики та його умов ОСОБА_1 надана суду розписка позичальника ОСОБА_2 від 28 березня 2011 року, яка посвідчує факт передання ОСОБА_1 грошової суми у розмірі15249 доларів США.(а.с.17)

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Допустимих доказів повернення боргу за договором позики ані у визначений договором позики строк, ані станом на час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_2 не надано.

Позивач вимагає стягнути з відповідача суму боргу за курсом НБУ станом на 23.05.2011 року (100 дол.США - 797,85 грн.), що складає 121664,14 гривень (15249 доларів США х 797,85 гривень.=121664,14 грн.).

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник стверджують, що відповідач повернув частину боргу, так як фактично з 2005 року мав грошові стосунки з ОСОБА_1 , виплачував йому проценти, що підтверджується копією журналів, які вела бухгалтер. Розписка від 28 березня 2011 року написана під тиском в органах міліції.

Указані доводи судова колегія вважає неспроможними, оскільки в матеріалах справи дійсно є копії журналів за період 2005 - 2007 роки з відмітками про виплату ОСОБА_1 процентів, проте відсутні відомості ким це виплачується і за що. (а.с.48-60) Крім того, звертає увагу той факт, що розписка написана 28 березня 2011 року, тобто йдеться про іншій період часу.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Наявності будь - якого впливу при написанні розписки від 28.03.2011 року на ОСОБА_2 у судовому засіданні не встановлено.

В свою чергу відповідач та її представник не спростували доводи позивача про наявності боргу та не надали суду документальних доказів на підтвердження своїх доводів, як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.

У порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд зазначених вимог закону до уваги не взяв, під час вирішення спору належним чином не перевірив доводів, викладених ОСОБА_1 у його позові, не врахував, що відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з виниклими між сторонами правовідносинами, застосував закон, який не розповсюджує свою дію на виниклі між сторонами правовідносини, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ч.1 п.2 ст.307, ч.1 п.3,4 ст.309, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила::

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2011 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 121664,15 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: державне мито у розмірі - 1216,64 гривень, ІТЗ - 120 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Сєверова Є.С.

Сидоренко І.П.