АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,

при секретарі - Чебан Н.В.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2010 року ,-

встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 26.07.2007р. він уклав із відповідачкою договір позики, за умовами якого надав ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 20 000 доларів США у строк до 01 січня 2008 року. У зазначений строк відповідач позику не повернула, тому уточнивши остаточно позовні вимоги 25 листопада 2010р.(а.с.101-106) позивач просив стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 351 545 грн. 21 коп., в тому числі суму основного боргу - 158 774 грн., суму прострочених процентів у розмірі 107 966 грн. 32 коп., 3% річних за прострочений період у розмірі 13 832 грн. 91 коп., індекс інфляції за прострочений період в сумі 70 971 грн. 98 коп.

Крім того, просив стягнути з відповідача суму компенсації за заподіяну порушенням зобов'язання моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, пред'явив розписки про передачу грошових коштів в погашення боргу.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково.

Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 134 064 грн. основного боргу та суму 3% річних в розмірі 13 143,06 грн. В частині стягнення індексу інфляції, процентів та компенсації моральної шкоди відмовлено(а.с.128-130).

Ухвалою суду від 31 січня 2011р. внесено виправлення в рішення суду, викладена резолютивна частина в редакції:

________________________________________________________________________

Головуючий в 1 інстанції - Дрішлюк А.І. Справа № 22ц-3042 /2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія:ЦП-27

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 129 805,05 грн. основного боргу та 3% річних в розмірі 11 586,41 грн. В частині стягнення процентів за договором позики, індексу інфляції та компенсації моральної шкоди -відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати ІТЗ в сумі 120 грн.(а.с.128-130).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що грошові суми за договором позики не повернуті відповідачем на його вимогу, а тому відповідач повинна повернути борг, а також проценти за користування чужими грошима на рівні облікової ставки НБУ і три відсотки річних відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 625, 1048 ЦК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Відповідачка ОСОБА_3 у передбачений договором строк до 01 січня 2008р. не повернула суму позики в розмірі 20 000 дол. США, що свідчить про невиконання нею умов договору позики.

Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що між сторонами був укладений договір позики, оскільки це випливає зі спірних правовідносин.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду відносно розрахунків боргу за договором позики.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 липня 2007 року сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти в розмірі 20 000 доларів США, які зобов'язана була повернути позивачу до 01 січня 2008р. (а.с. 4). У встановлений договором строк відповідач кошти не повернула. Вищевказані правовідносини підтверджуються наявністю розписки позичальника, копія якої приєднана до матеріалів справи(а.с.4).

Як вбачається із позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача за договором позики від 26 липня 2007 року: грошову суму у розмірі 351 545 грн. 21 коп., у тому числі суму основного боргу - 158 774 грн., суму прострочених процентів у розмірі 107 966 грн. 32 коп., 3% річних за прострочений період у розмірі 13 832 грн. 91 коп., індекс інфляції за прострочений період в сумі 70 971 грн. 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень.

Позикові відносини регулюються параграфом 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 625, 1050 ЦК України стягнення процентів за ст. 1048 ЦК України є платою за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідальність за невиконання зобов'язання, яка виникає з договору позики, настає без вини позичальника.

Наслідки порушення позичальником договору позики визначені у статті 1050 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено та сторони не заперечують про те, що дійсно між сторонами був укладений договір позики на 20 000 дол. США на строк до 01 січня 2008 року.

У судовому засіданні представник позивача надав розрахунки боргу за договором позики у відповідності до вимог ч.2 ст.625, ст. 1048 ЦК України, які погоджені з представником відповідача ОСОБА_4 та проти яких він не заперечував, відносно того, що позивачу повернуто борг у розмірі 1300 дол. США, а тому сума боргу за договором позики складає 18 700 дол. США (20 000 дол. США -1300 дол. США), що виходячи з офіційного курсу гривні до долару на дату ухвалення рішення суду є 7,9636 грн. та становить 148 917 грн. 45 коп.(18700 дол. США х 7,9635), де 3% річних за період з 26.07.2007р. по 25.11.2010р. складає 13 702 грн. 99 коп., сума процентів за користування коштами за цей період складає 35 070 грн.85 коп.

Представники сторін не заперечували проти вказаних розрахунків, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.625, ст. 1048 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вищевказані сума боргу, несплачені проценти за користування грошовими коштами та три проценти річних від простроченої суми у відповідності до розрахунків, які погоджені сторонами.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 625, 1048 та 1050 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму основного боргу, яка ним не повернута, трьох процентів річних від простроченої суми, а також проценти за користування грошими, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір яких повинен визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.

Доводи апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не впливають на висновок суду про неповернення боргу відповідачем.

За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту договору позики вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договору позики й спеціальною нормою - ст. 1050 ЦК України.

За таких обставин рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди є законним та обґрунтованим.

Суд правильно прийшов до висновку про те, що при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні позовної вимоги про стягнення процентів від суми позики згідно вимог ст. 1048 ЦК України, що відповідно до ч. 1п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення.

Оскільки позивач є інвалідом другої групи (а.с.7) та ним при подачі позову в суді першої інстанції не сплачено судовий збір 1% від ціни позову в сумі 1700 грн. та при подачі апеляційної скарги позивачем не сплачено судовий збір 50% від оспорюваної суми в розмірі 850 грн., тому відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Також при подачі позову в суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги позивачем не сплачено відповідно до вимог ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в суді першої інстанції в сумі 120 грн. та в суді апеляційної інстанції в сумі 120 грн., а всього 240 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.1,2,3, 316, 317 , 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2010 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 148 917(сто сорок вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 45 коп. основного боргу;

Суму 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 13 702 (тринадцять тисяч сімсот дві) грн. 99 коп.;

Проценти за користування грошовими коштами в сумі 35 070 (тридцять п'ять тисяч сімдесят )грн. 85 коп., а всього загальну суму в розмірі 197 691(сто дев'яносто сім тисяч шестисот дев'яносто одна) грн. 29 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. ( одна тисяча сімсот ) грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 240(двісті сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн. ( вісімсот п'ятдесят) за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова

Н.Д.Плавич

Л.А.Гірняк