АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2011 року м. Одеси
Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової А.М.,
суддів - Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.
за участю секретаря - Чебан Н.В.,
в порядку письмового провадження, розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області на постанову Савранського районного суду Одеської області від 04 вересня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомсячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
встановила:
21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись на те, що вона є дитиною війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства щомісячна державна соціальна допомога позивачу, як дитині війни взагалі не виплачувалась, тому просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006р. по 2007р. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату недоотриманої суми такої виплати за 2008р. в сумі 3891,90 грн.
Позивач звернулася до суду з заявою в якій свій позов підтримала та просила справу розглянути у її відсутність(а.с.6).
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі та застосувати ст. 99 КАС України, вказуючи, що позов подано після спливу річного строку для звернення до суду(а.с. 14-16).
Постановою Савранського районного суду Одеської області від 04 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково.
Зобов'язано УПФУ в Савранському районі Одеської області виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. та 20% мінімальної пенсії за віком за період часу із 01.01.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Справа № 22а- 8097/2011р.
Головуючий в 1 інстанції - Бородій В.Є. Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія КАС-10.3.1
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
Сторони просили розглянути справу за їх відсутності, до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На період 2006 року підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Проте, такі умови для виплати не настали, а відтак, суд не правильно прийшов до висновку про задоволення вимог позивача за 2006р., а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.
В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 09 липня 2007 року, позивач має право на підвищення пенсії саме з цієї дати.
Однак, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, починаючи з 2006 року лише 21.01.2009 року.
Враховуючи положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В своїх запереченнях на позов відповідач посилається на те, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду. За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку про задоволення вимог позивача за 2007р.
Отже, в період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. позивач не мала права на отримання державної соціальної допомоги, оскільки пропустила строк для звернення до суду, а тому ці вимоги позивача за 2007р. не підлягають задоволенню.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, районний суд виходив з того, що нарахування виплат за цей рік підтверджено ухваленням Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд задовольнив позов позивача, і зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат за період з 01.01.2008р. по 31.12. 2008 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат в межах річного строку для звернення до адміністративного суду та з дня ухваленням Конституційним Судом рішення 22.05.2008р. , а саме: з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Право позивача підлягає захисту лише з 22 травня 2008р., в іншій частині вимоги позивача за 2008р. є безпідставні.
Таким чином, є підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Річний строк звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
У розумінні ст. 87 Закону України " Про пенсійне забезпечення", лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога як "дитині війни", позивачу у 2006-2008 роках не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивач має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.
Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем до суду не надано.
Доводи відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів визнала безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи апелянта про те, що обчислення пенсій або підвищень до них, передбачених законодавством, залишився неврегульованим, виплата " дітям війни " підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачена законодавством, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи у скарзі про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.
Європейський Суд з прав людини у справі „Кечко проти України" (заява №63134/00), зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може сама вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У зв'язку з цим Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення „Кечко проти України"; див. mutatis mutandis рішення у справі „Бурдов проти Росії" (№59498/00)).
З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону. В позові позивач просила визнати дії відповідача протиправними(а.с.9). Однак, суд ці вимоги закону не виконав, не визнав протиправною бездіяльність відповідача.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст. ст.195, 197, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205 ч.2, 207,254 КАС України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Савранського районного суду Одеської області від 04 вересня 2009 року - змінити з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:
Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат у цей період, в іншій частині вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк