АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Одеси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,
при секретарі - Чебан Н.В.,
в порядку письмового провадження, розглянувши апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010р. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м.Одеси, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання вчинити певні дії ,-
встановила:
У листопаді 2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м.Одеси, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій відповідачів щодо відмови у сплаті їй в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, як учаснику бойових дій за 2009 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірними, зобов'язання відповідача перерахувати та сплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 1 421 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, але у 2009 році вона отримала цю допомогу у розмірі 70 гривень не в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилась, надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.
Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача та що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м.Одеси, до судового засіданні не з'явився, про день час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням в матеріалах справи.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково.
Справа № 22а-5616/2011р.
Головуючий в 1 інстанції - Пепеляшков О.С. Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія КАС: 10.3.4
Суд зобов'язав Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як учаснику війни щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009р. в трьохкратному розмірі мінімальної пенсії за віком, за відрахуванням отриманої одноразової грошової допомоги у 2009р. у розмірі 70 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову.
В заяві наданої до суду позивачка просила справу розглянути в її відсутності в письмовому провадженні.
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 від 23 липня 2003 року (а.с. 5-7)
Згідно із положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Задовольняючи позов в частині стягнення одноразової грошової допомоги за 2009 рік, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Позивачу було сплачено одноразову грошову допомогу за 2009 рік в розмірі 70 грн.
Відповідно до ст.12 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасника бойових дій щорічно до 5 травня виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» не внесено змін і не зупинено дію ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» зазначено, що Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Виплати, передбачені ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проводяться виходячи з мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної одноразової грошової допомоги (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії учасникові бойових дій, як складовою їхнього правового статусу) будуються на принципі юридичної визначеності.
Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідачем з урахуванням рішень Конституційного Суду України самостійно не здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 роки, а тому колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо порушення його прав на отримання грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог за 2009 рік.
Згідно із ст. ст. 71, 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення із додержанням вимог закону, колегія суддів апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду - без змін.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст. ст.195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич