АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Левенця Б.Б., Гірняк Л.А.,
при секретарі - Куницькому І.О.,
За участю прокурора - Дегтяр А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, за апеляційними скаргами заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2007 року ,-
встановила:
25 липня 2007р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив виділити йому в натурі 9/50 часток домоволодіння під АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м.; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1,2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні;
внаслідок виділу в натурі 9/50 часток домоволодіння, визнати за ним право власності на будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м.; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1, 2 - огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, як на 1/1 частину;
припинити право спільної часткової власності на 9/50 часток домоволодіння під АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м.; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1,2- огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та посилався на те, що позивач є власником 9/50 часток будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.02.07р. Власниками 41/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.02р.
___________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції -Бжассо Н.В. Справа № 22ц-1754/2011р Суддя - доповідач - Кварталова А.М. Категорія: ЦП-5
9/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1, та 41/50 частин домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності відповідачам, фактично є самостійними будівлями, що стоять окремо, не залежать одна від іншої, кожна з яких складає 1/1, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 12.02.07р., виданим на ім'я ОСОБА_9 Крім того, Одеська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку присвоїла житловому будинку, що належить позивачу, поштову адресу: АДРЕСА_1
Крім того, 41/50 частини домоволодіння, які належать відповідачам, фактично були знесені, що підтверджується актом Київської райадміністрації від 26.06.2007р. та довідкою КП "ОМБТІ і РОН" від 13.07.2007р. про погашення реєстрації права власності на 41/50 частини домоволодіння.
Знесення 41/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. та погашення реєстрації права власності на 41/50 частини, фактично призвели до припинення права спільної часткової власності позивача та відповідачів на домоволодіння за указаною адресою.
Можливість виділу в натурі частки, що належить ОСОБА_1 підтверджується проектом виділу АДРЕСА_1 в одне самостійне домоволодіння та висновком про виділ домоволодіння від 14.06.2007р., виготовленими КП "ОМБТІ і РОН".
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, підтвердив вищевказані обставини та не заперечував проти задоволення позову.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Суд виділив в натурі ОСОБА_1 9/50 частини домоволодіння під АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1,2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м.; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1, 2 - огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, як на 1/1 частину.
Суд припинив право спільної часткової власності 9/50 частини домоволодіння під АДРЕСА_1, що складаються з наступних споруд та будівель: «В» - житловий будинок, житловою площею 59,7 кв.м.; «Д» - веранда; «Г» - сарай; «О» - котельня; І - мостіння; 1,2- огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому зазначає, що рішенням суду незаконно визнано за ОСОБА_1 право власності на весь житловий будинок під літ. «В» по АДРЕСА_1, в тому числі на ту частину (41/50), яка перебувала в комунальній власності, чим порушено інтереси держави в особі Одеської міської ради. Крім того, визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказаний житловий будинок, як на 1\1 частину в подальшому призвело до порушення житлових прав громадян які проживали та були прописані у зазначеному будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, оскільки суд не залучив її до участі у справі, порушивши її право на житло. При цьому зазначає, що рішенням суду від 02.08.2007р. незаконно визнано за ОСОБА_1 право власності на весь житловий будинок під літ. „В" по АДРЕСА_1, в тому числі на ту частину (41/50), яка перебувала в комунальній власності Одеської міської ради. Також суд визнав за ОСОБА_1 права власності на вищевказаний житловий будинок як на 1/1 частину, що в подальшому призвело до порушення її з сином - ОСОБА_10 житлових прав, оскільки 24.11.2009р. ОСОБА_1 було знищено житлову будівлю гуртожитку, де вони проживали, та де їм належала ізольована квартира площею 22 кв.м., що складалася з однієї кімнати житловою площею 12 кв.м., кухні- 6 кв.м. та коридору - 4 кв.м.
Представник прокуратури Київського району м.Одеси, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_11 просили апеляційні скарги задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_12, представник відповідачів ОСОБА_13 просили скарги відхилити, рішення суду залишити без змін, підтримали заперечення на скаргу прокурора.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційних скарг, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача на підставі ч. 1 ст. 364 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що 9/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.02.2007р., та 41/50 частини домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачам на підставі договору купівлі - продажу від 05.11.2002р., фактично є самостійними будівлями, що стоять окремо, не залежать одна від іншої, кожна з яких складає 1/1, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 12.02.07р., виданим на ім'я ОСОБА_9 та Одеською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку про присвоєння приватному житловому будинку, що належить позивачу, поштову адресу: вулиця Фонтанська дорога ,№ 108-а.
Крім того, 41/50 частин домоволодіння, які належать відповідачам, фактично були знесені, що підтверджується актом Київської райадміністрації від 26.06.2007р. та довідкою КП "ОМВТІ і РОН від 13.07.2007р. про погашення реєстрації права власності на 41/50 частини домоволодіння.
Знесення 41/50 частин домоволодіння та погашення реєстрації права власності на 41/50 частини, фактично призвели до припинення права спільної часткової власності позивача та відповідачів на домоволодіння. Наведені докази та висновки дають можливість визнати, що 9/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1, фактично складають 1/1 та можуть бути виділені в натурі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
За ч.1ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.2 ст.324 ЦК України, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Згідно ч.2ст.327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.07.2007р. позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги до фізичних осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, що були вирішені судом першої інстанції 02.08.2007р. Рішенням суду повністю задоволені позовні вимоги позивача.
Скориставшись зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили, вищевказана будівля, за актом Київської райадміністрації м. Одеси, знесена 26.01.2010р.(а.с.103), а також, згідно акту від 27.06.2007р., знесено 41/50 частини домоволодіння (а.с.102). Земельні ділянки, на яких знаходилися 9\50 та 41\50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 були приватизовані сторонами. 22 квітня 2010р. ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу земельна ділянка 0,0444 га по АДРЕСА_1- а була продана ОСОБА_14.(а.с.137-139).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.11.1993р. 9\50 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належало на праві приватної власності ОСОБА_15 Зазначена частина будинку приватизована, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа будинку становить 143 кв.м., а приватизована частина складає 17,13 кв.м.(а.с.55). 28.02.2007р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_1 9/50 частини житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку під літ. „В", жилою площею 59,7 кв.м, веранди під літ. „Д", сараю під літ. „Г", котельні під літ."О", 1- мостіння, 1,2-огорожі, розташованих на земельній ділянці, площею 508 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні(а.с.5). Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано в електронному реєстрі 20.03.2007р.(а.с.6). Договір дарування від 28.02.2007р. посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлового - комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 15 листопада 1993р. за реєстром № 4-5043.
Згідно свідоцтва про право власності від 29 березня 2002р. спільному Українсько - Німецькому підприємству « Та.Ма.Ка.SO.» належало 41\50 частини домоволодіння, яке складається з будівель та споруд загальною площею 247, 6 кв.м., що зазначені у технічному паспорті: «А» - основна будівля, загальною площею 184,7 кв.м., «Б»- основна будівля, загальною площею 62,9 кв.м., мостіння - 1(а.с.130).
Згідно договору купівлі-продажу від 5.11.2002р., відповідачі ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 придбали у Спільного Українсько-Німецького підприємства „Та.Ма.Ка.Sо" 41/50 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. У власність покупців переходило, а саме: основні будівлі - літ „А", площею 184,7 кв.м., літ „Б", площею 62,9 кв.м., загальною площею 247,6 кв.м., 1 - мостіння, №1-8 - огорожа, що знаходяться на земельній ділянці 6812 кв.м.(а.с.132).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.11.2002р., житловий будинок, що значиться в технічній документації під літ. „В", не входив до придбаного майна.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції помилково зазначив в рішенні, що 9\50 є частиною домоволодіння під літ. «В» по АДРЕСА_1, не звернув увагу на те, що, згідно свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлового - комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 15 листопада 1993р., ця частка знаходиться в житловому будинку під АДРЕСА_1
Суд помилково підмінив поняття домоволодіння та житловий будинок і безпідставно виділив в натурі 9\50 частини в домоволодінні(врахувавши 41\50 частини в літ. «А», «Б» ) та фактично виділив в натурі позивачу весь житловий будинок під літ. «В».
Не врахувавши, що ці об'єкти мають різний правовий статус: будинок «В» це житловий, а «А», «Б»- це домоволодіння, незважаючи на те, що вони розташовані за однією і тією ж адресою.
Крім того, як вбачається з рішення виконкому Київської райради від 19.01.1990р. (а.с. 52 ) будинок по АДРЕСА_1)знаходився на балансі міськлікарні № 8 як гуртожиток. Згідно цього рішення дозволено ОСОБА_7 прописатися в даному гуртожитку. За копією паспорту ОСОБА_7 зазначається зареєстрованою по АДРЕСА_1 - з 28.02.1990р., а її син ОСОБА_10 - з 12.12.1990р.
Апелянт ОСОБА_7 посилається на те, що вона із сином ОСОБА_10 не були залучені до участі у справі та, що вони не мають ніякого відношення до будівель «А» і «Б», оскільки мешкали у будівлі під літ. „В", розташованій по АДРЕСА_1, яка перебувала на балансі міської лікарні № 8 та були там зареєстровані у гуртожитку, який перебував у комунальній власності, а тому визнання за ОСОБА_1 право власності на весь житловий будинок під літ. «В» по АДРЕСА_1 як на 1/1 частину, в подальшому призвело до порушення їх з сином житлових прав: знищення позивачем жилої будівлі, де їм належала ізольована квартира площею 22 кв.м., що складалася з 1 кімнати житловою площею - 12 кв.м., кухні - 6 кв.м. та коридору - 4 кв.м.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачі, які були залучені до участі у справі, не були ні користувачами, ні власниками житлової будівлі під літ.«В», а тому не є належними відповідачами по справі, їх права та обов'язки не були порушені, оскільки вони є власниками домоволодіння під літ. «А», «Б», що становить 41\50 частини домоволодіння. Розглядаючи спір суду необхідно було з'ясувати коло осіб, інтереси яких порушені та вирішити питання щодо їх залучення до участі у справі.
Крім того, розглядаючи спір, суд не звернув увагу на те, що, згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.11.1993 року, ОСОБА_9 належало лише 9/50 частини житлового будинку № 108, який позначений під літ. «В», розташованого по АДРЕСА_1. Загальна площа житлового будинку становила 143 кв.м., а частина, приватизована ОСОБА_9, становила за вищевказаним свідоцтвом 17,13 кв. м. (з них жилої 9,43 кв.м.).
Ці обставини підтверджено довідкою БТІ від 08.10.1993р., в якій ідеальна частина квартири №3 є 9\50 частини, що складає в літ."В" з 3-1 - житлової площі - 9,43 кв.м., 3-2 веранди площею 7,70 кв.м. й службових приміщень: літ „О" - котельня, літ." Г"- сарай, літ."Ж" - душова(а.с.56).
Факт належності ОСОБА_9 лише 9/50 частини, а не цілого житлового будинку АДРЕСА_1, також зафіксовано в технічному паспорті, виготовленому 12.02.2007 року на ім'я ОСОБА_9
За таких обставин, ОСОБА_9, якій належало лише 9/50 частини житлового будинку під літ. «В», не могла подарувати позивачу весь житловий будинок АДРЕСА_1.
Таким чином, висновок суду, що 9/50 частини домоволодіння по вул. Фонтанська дорога, 108, який належить ОСОБА_1 фактично є самостійною будівлею, складають 1/1 та можуть бути виділені в натурі, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню й в них слід відмовити.
Оскільки припинення права власності на 9\50 частини є похідними від визнання права власності, то в цій частині вимог рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, розглядаючи спір, суд вийшов за межі своїх повноважень, виконавши функції органів місцевого самоврядування та присвоїв цьому будинку адресу: АДРЕСА_1 - самостійний номер, посилаючись на те, що Одеською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку присвоєно приватному житловому будинку , що належить ОСОБА_1, поштову адресу: АДРЕСА_1 Однак, не звернув увагу на те, що у своєму листі від 06.06.2007 року заступник начальника Одеської дирекції Українського Державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта'" лише погоджує присвоєння зазначеної адреси, а не присвоює її (а.с.53). Присвоєння приватному житловому будинку номеру відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, а не суду.
В результаті неналежного дослідження обставин справи, суд рішенням припинив право спільної часткової власності на 9/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1, не звернув увагу на те, що ні 9/50 частини , які належать ОСОБА_1., ні весь будинок в цілому (літ."В" не перебували в спільній частковій власності.
Матеріалами справи підтверджено, що будівля під літ. «В», розташована по АДРЕСА_1 раніше перебувала на балансі міської лікарні № 8 як гуртожиток й ці питання судом не вирішено та не досліджено. Визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказаний житловий будинок як на 1\1 частину призвело до порушення житлових прав громадян, які проживали та були прописані у зазначеному будинку. Також було порушено право Одеської міської ради, яка була власником земельної ділянки, на якій знаходився житловий будинок під літ. «В» за АДРЕСА_1, яка не була залучена до участі у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального закону, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги заступника прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради , ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2007 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк