СПРАВА № 2-645/2008 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2008 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Копчинського В.І.

при секретарі Кулик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові вказує, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1. В даному будинку він проживає та користується присадибною земельною ділянкою. Згідно Державного акта на право приватної власності на землю дана земельна ділянка передана в приватну власність ОСОБА_3, тому він позбавлений можливості оформити її на себе. Тому звернувсь до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та госпбудівель і для ведення особистого підсобного господарства.

Визнана судом належним відповідачем ОСОБА_2в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на земельну ділянку. Пояснила, що в 2005 року вона та її сестра ОСОБА_4продали житловий будинок по АДРЕСА_1, який належав їм на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3, ОСОБА_ІНФОРМАЦІЯ_1у її сестра померла.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно договору дарування від 24.11.2006 року позивачу належить житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1. Даний житловий будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 належав відповідачці ОСОБА_2та її сестрі ОСОБА_4., який вони 06.12.2005 року продали ОСОБА_ІНФОРМАЦІЯ_1у сестра відповідачки померла.

У вказаному житловому будинку позивач проживає з часу укладення договору. Біля житлового будинку знаходиться присадибна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та госпбудівель і для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3183 га. Даною земельною ділянкою позивач користується тривалий час, обробляє її, збирає врожай, сплачує податки.

Однак, згідно Державного акта на право приватної власності на землю дана земельна ділянка передана в приватну власність ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Тому позивач позбавлений можливості оформити її на себе.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Тому вимоги позивача є законним та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.377 ЦК України, ст.125 ЗК України, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та госпбудівель і для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,3183 га, грошовою оцінкою 12733 грн. 22 коп., яка розташована по АДРЕСА_1, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН, виданого на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Нападівської сільської ради, Калинівського райну, Вінницької області від 29.09.1993 року, належить ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: