КОПІЯ

Справа № 11-482/2007 року                                                           головуючий: в 1-й інстанції: Свіреда І.С

категорія: ст. 296 ч.3 КК України                                              доповідач: Шершун В.В.

ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«12» вересня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Майданюк К.І., Козачка С.В. з участю прокурора: Бантюка І.М. та захисника: ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_1., його захисника ОСОБА_2. та потерпілої ОСОБА_3. на вирок Нетішинського міського суду від «04» червня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

19.02.2003 року місцевим судом Ленінського р-ну м. Севастополя за ст. 187 ч.2 КК України до 2 років виправних робіт;

18.04.2006 року Нетішинським міським судом за ст.ст. 296 ч.2, 345 ч.2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі; звільненого від відбування покарання в силу ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку в 3 роки

засуджено за ч.3 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання, визначеного вироком Нетішинського міського суду від 18 квітня 2006 року, остаточно призначено засудженому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбування покарання час тримання під вартою з 04 по 06 жовтня 2006 року включно.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд.

Згідно вироку місцевого суду ОСОБА_1. близько 2 год. 29 вересня 2006 року, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в Нетішинському розважальному комплексі «Нічне місто», що по вул. Незалежності, 22, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю безпричинно пристав

 

2

до бармена цього закладу ОСОБА_3., та, ігноруючи її зауваження і супроводжуючи свої дії брутальною лайкою, наніс їй декілька ударів кулаками в обличчя, чим завдав останній легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці лоба праворуч, синця повік лівого ока, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи праворуч, синців в ділянці передньої поверхні правого плечового суглобу, синця задньої поверхні лівого передпліччя.

В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_1., його захисник ОСОБА_2. та потерпіла ОСОБА_3. просять змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувавши дії засудженого з ч.З ст. 296 КК України на ч.І ст. 125 КК України, та у зв'язку з відсутністю скарги потерпілої і не бажанням її притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, на підставі п. 7 ст. 6 КПК України закрити дану кримінальну справу.

При цьому апелянти посилаються, зокрема, на: - невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, на їх думку висновки суду першої інстанції про те, що засуджений під час інкримінованих йому дій перебував в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив громадський порядок, виражав явну неповагу до суспільства і з особливою зухвалістю, безпричинно приставав до бармена, ігноруючи при цьому зроблені йому зауваження, виражався брутальною лайкою та наніс декілька ударів кулаками в обличчя потерпілій - не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні;

-    неправильне застосування кримінального закону, оскільки, на думку апелянтів, в

діях засудженого було просте хуліганство, що декриміналізоване КК України 2001

року; засуджений не мав умислу на вчинення хуліганства і в його діях відсутній

склад злочину, передбачений ст. 296 ч.З КК України, оскільки сварка між ним та

потерпілою виникла на ґрунті особистих неприязних відносин через неправомірну

поведінку останньої, а сам конфлікт носив нетривалий характер.

В зв'язку з цим, апелянти вважають, що в діях засудженого містилися лише ознаки

злочину,  передбаченого ст.   125 ч.І КК України,  але оскільки потерпіла не бажає

притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, то кримінальна справа має

бути закрита на підставі п. 7 ст. 6 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, його захисника ОСОБА_2. на підтримку своїх апеляційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1. винним в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому особою раніше судимою за хуліганство.

Даний висновок суду підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і відповідає фактичним обставинам справи, яким суд дав належну оцінку.

Сам засуджений не заперечував того, що о 02 год. 29 вересня 2006 року він перебував в Нетішинському розважальному комплексі «Нічне місто», що по вул. Незалежності, 22, де мав конфлікт з барменом ОСОБА_3., якій завдав удару.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази засудженого про наявність в його діях не хуліганства, а лише нанесення легких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних відносин, - і розцінив їх як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Факт вчинення ОСОБА_1. хуліганських дій підтверджуються показами свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5. - працівників розважального закладу, які були очевидцями злочину та бачили, як засуджений скандалив, виражався брутальною лайкою біля барної

 

3

стійки,  не реагував на зауваження, шарпав за одяг потерпілу та розбите обличчя останньої.

Сама потерпіла пояснила, що ініціатором безпричинного конфлікту бав саме ОСОБА_1., він спочатку ображав її нецензурною лайкою, чіплявся за одяг, на зауваження не реагував та на очах відвідувачів бару, з особливою зухвалістю наніс їй декілька ударів руками в обличчя, через що вона не змогла виконувати свої службові обов'язки і через цей інцидент було достроково припинено діяльність закладу.

Об'єктивно спричинення засудженим потерпілій тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно якої ОСОБА_3 було завдано легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці лоба праворуч, синця повік лівого ока, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи праворуч, синців в ділянці передньої поверхні правого плечового суглобу, синця задньої поверхні лівого передпліччя, які могли виникнути від дії рук, кулаків можуть відповідати часу вчинення злочину.

Названим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості, відносності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст. 296 ч.3 КК України, оскільки він навмисно грубо порушив громадський порядок виражаючи при цьому явну неповагу до суспільства, та діючи з особливою зухвалістю, спричинив потерпілій, яка виконувала свої службові обов'язки в громадському місті, тілесні ушкодження.

Доводи апеляцій про відсутність в діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ч.3. ст. 296 КК та наявність лише складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК спростовуються встановленими фактичними обставинами справи (місцем вчинення, особливою зухвалістю, умислом, метою та характером дій засудженого тощо).

Суд не приймає до уваги твердження апелянтів про відсутність в діях засудженого хуліганства через відсутність в його діях особливої зухвалості, оскільки п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про практику у справах про хуліганство» встановлює, що нанесення потерпілій побоїв та тимчасове припинення нормальної діяльності розважального закладу є безумовною ознакою особливої зухвалості.

Не заслуговують на увагу твердження апелянтів про те, що в барі було темно і мало людей, які не зреагували на подію, а тому, на їх думку, громадський порядок не був порушений, - оскільки сам факт безпричинного, або з нікчемної причини нанесення побоїв працівнику установи під час вчинення ним своїх службових обов'язків - є грубим порушенням громадського порядку, незалежно від того, хто був при цьому свідком.

Посилання апелянтів на те, що побої ОСОБА_3. були нанесені з особистих неприязних відносин і з вини потерпілої, яка образила засудженого не може бути прийнято до уваги, оскільки ОСОБА_1. та потерпіла до інциденту були малознайомі і будь-яких неприязних стосунків між собою не мали, а різка, чи навіть груба відповідь не може бути законною підставою для побоїв і свідчить, що побої наносились з нікчемного приводу. В зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги в цій частині покази потерпілої, а також свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_6.

Що стосується твердження апелянтів про те, що ОСОБА_1. не був в стані алкогольного сп'яніння, - то вони суперечать показам свідка ОСОБА_5. і потерпілої на стадії досудового слідства, - а тому не можуть бути взятими до уваги.

Твердженя ОСОБА_1. про те, що він не знав що потерпіла працює в цьому барі і не розраховував, що в результаті його дій буде передчасно закінчена робота бару, - не може бути прийняте до уваги, оскільки для складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України не суттєво кого саме злочинець б'є в громадському місці і чи до кінця усвідомлює наслідки своїх дій.

Для кваліфікації дій за ст. 296 КК України важливий умисел винного на порушення громадського порядку і розуміння, що своїми діями він порушує громадський порядок.

 

4

За таких обставин, судова колегія не знаходить підстав для перекваліфікації дій засудженого.

Як вбачається з вироку, суд призначив засудженому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та у межах, установлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

При цьому судом обґрунтовано враховано обставину, яка обтяжує покарання, вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки це, як вказувалося вище, підтверджується показами свідка та потерпілої, недовіряти яким у колегії суддів підстав немає, в зв'язку з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про відсутність цієї обтяжуючої обставини.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1. обставин, що пом'якшують покарання.

Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував, що ініціатором сварки, як це видно з апеляції була потерпіла, яка повністю вибачила ОСОБА_1. і просить не притягувати його до кримінальної відповідальності.

Таким чином ОСОБА_1. добровільно усунув заподіяну шкоду, що згідно ч.2 ст.66 КК України є обставиною, що пом'якшує його покарання.

Безпідставно не врахував суд першої інстанції як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1. і той факт, що він переніс черепно-мозкову травму, а його батько тяжко хворіє.

В зв'язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1. без відбування покарання і знаходить можливість звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

При цьому, на думку колегії суддів, на ОСОБА_1. слід покласти обов'язки, передбачені п.п.2, 3,4 ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1., його захисника ОСОБА_2. та потерпілої ОСОБА_3. задоволити частково.

Вирок Нетішинського міського суду від «04» червня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання змінити.

Керуючись ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись в цей орган для реєстрації.

В решті вирок залишити без змін.