Справа №1490/1988/12 10.05.2012 10.05.2012 10.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1490/348/2012 рік Головуючий у 1 інстанції:

Категорія ч.2 ст. 186 Захарченко Д.В.

КК України Доповідач: Ржепецький О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

Головуючого: Ржепецького О.П.

Суддів: Дзюби Ф.С., Пісного І.М.

За участю прокурора: Іванова А.О.

Засудженого: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий: 20.06.2006 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 17.09.2008 року умовно - достроково на 10 місяців 23 дні;

- засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 15.07.2011 року близько 17.00 години, за попередньою змовою з невстановленими особами, в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на пішохідному переході по вул. Чигрина, в районі міжміського автовокзалу по пр-ту Жовтневому в м. Миколаєві, маючи намір на заволодіння чужим майном, повторно, відкрито, з застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_3, яке виразилося в утриманні потерпілого та нанесенні ударів по обличчю, викрав належним йому мобільний телефон «Самсунг», вартістю 195 грн., заподіявши останьому матеріальну шкоду.

Крім того, в кінці липня 2011 року близько 14.00 год., знаходячись на зупинці громадського транспортну «Автовокзал» по вул. Чигрина в м. Миколаєві, маючи намір на заволодіння чужим майном, повторно, відкрито, викрав належний потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон «Нокіа», вартістю 995 грн., заподіявши останньому матеріальну шкоду.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, застосувати до нього більш м'яке покарання. Вказує на те, що він сам з'явився в Ленінський РВ із зізнанням про вчинений злочин. Стверджує, що потерпілі до нього не мають жодних претензій, матеріальну шкоду ним було відшкодовано в повному об'ємі. Посилається на те, що він знаходиться під вартою з 20.08.2011 року, проте за вироком суду строк відбування покарання постановлено обчислювати з 29.02.2012 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 в підтримку апеляції, думку прокурора Іванова А.О. про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Дослідивши зібрані докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та правильно кваліфікував його дії. Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину засудженим в апеляції не оспорюються.

Щодо покарання, то при його призначенні суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України врахував ступень тяжкості скоєного злочину, який є тяжким, особу засудженого, який раніше судимий та характеризується задовільно, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючу покарання обставину - з'явлення із зізнанням про вчинений злочин.

Зазначена пом'якшуюча покарання обставина, на яку посилається апелянт, судом врахована в повній мірі, оскільки за ч.2 ст. 186 КК України йому призначене покарання не у максимальних межах, передбачених санкцією кримінального закону.

Твердження ОСОБА_2 стосовно відшкодування ним потерпілим матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки викрадені ним телефони були вилучені працівниками Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області в ході проведення виїмки за місцем його постійного проживання та повернуті потерпілим.

Доводи ОСОБА_2 щодо неправильності обчислення строку відбування покарання є необґрунтованими, оскільки по даній справі він не перебував під вартою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання засудженому призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2012 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий :

Судді :