10.05.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-2278/11 Головуючий 1 інст. -Шрамко Л.Л.
Провадження №22ц/2090/361/2012 Доповідач -Кісь П.В.
Категорія: інші
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: Кружиліної О.А.,
Макарова Г.О.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року по цивільній справі № 2-2278/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про надання дозволу на виїзд дітей за межі України без згоди та супроводу другого з батьків,-
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Ленінського районного суду м.Харкова скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказує, що суд проявив принцип неоднаковості відповідальності батьків, поставивши батька дитини у привілейоване становище, неправильно застосував норми, якими врегульовано порядок перетинання державного кордону батьків з дітьми.
Крім того, апелянт посилається на судові рішення, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, якими дозволено виїжджати за межі України без згоди батька неодноразово і без зазначення часового проміжку перебування за межами України.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а в поданих апеляційному суду письмових заявах просили розглянути справу за їх відсутністю і задовольнити апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
З наданих позивачем доказів вбачається, що вона є громадянкою Російської Федерації. 02.08.2008 року позивачка уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3, з того часу постійно проживає з ним в Україні (АДРЕСА_1), від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
28.09.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому просила суд надати їй дозвіл виїжджати за межі України до Російської Федерації разом з дітьми без згоди та супроводу батька до досягнення дітьми 16-річного віку без зазначення часового проміжку перебування у цій державі, посилаючись на те, що багато її родичів проживають в Росії, вона досить часто (1-2 рази на місяць) їздить до них, однак чоловік разом з нею та дітьми кожного разу їздити не може, так як працює. Нотаріально посвідчену згоду із зазначенням часового проміжку перебування дітей з дружиною за межами України, як це передбачено п.п.1, 2-2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р. за №57 (далі - Правил), чоловік давати не бажає, посилаючись на високу вартість нотаріальних послуг.
У якості відповідача ОСОБА_2 зазначила свого чоловіка -ОСОБА_3, просила справу розглядати без неї.(а.с.3-4,18, 24).
Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання також не з'являвся, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, а в письмовому поясненні повністю визнав позов ОСОБА_2, посилаючись на те, що дійсно має низьку заробітну плату і вважає обтяжливим для його сім'ї кожного разу сплачувати 200 грн. нотаріусу за посвідчення заяви про згоду на виїзд дружини з дітьми в Росію без нього. Одночасно до письмових пояснень долучив фотокопію довідки АТ «Страхова компанія UELTA»про те, що він працює на посаді юрисконсульта і за останні шість місяців отримав доходи у сумі 6047,57грн.(а.с.25, 26, 27).
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено, що має місце порушення її права, передбаченого законом, що відповідач ОСОБА_3 порушує її права і що саме таким способом, як це зазначено у її позовній заяві, має бути захищене її право на виїзд з дітьми за межі України без їх батька та за відсутністю його належним чином оформленої згоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, вирішив справу згідно із законом, постановив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дійсно, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»та п.2 ст.4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27.01.2995 року №57, передбачена можливість виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, який їх не супроводжує, за рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Проте у даному випадку законних підстав для ухвалення такого рішення немає, оскільки створений сторонами за формальними ознаками спір фактично спрямований на зміну урегульованого законом та вищезазначеними Правилами порядок перетинання державного кордону України громадянами України, які не досягли 16-річного віку, зокрема щодо механізму забезпечення батьківських прав того з батьків, який не супроводжує дитину під час перетинання державного кордону, шляхом зазначення держави прямування та відповідного часового проміжку перебування дитини у цій державі як у нотаріально посвідчений згоді на виїзд дитини, так і у рішенні суду.
Стаття 3 ЦПК України передбачає право кожної особи на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси таких осіб у спосіб, визначений законами України.
Здійснивши аналіз положень Конвенції про захист прав дитини, Законів України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про охорону дитинства», статей 141, 150-155, 157 Сімейного кодексу України, ст.ст.2-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995р. №57, у їх взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов до законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Посилання апелянта на існування інших судових рішень, якими, на її думку, такі ж позовні вимоги іншими судами задовольнялись, висновки оскарженого нею рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19.10.2011 року не спростовують, оскільки долучені до апеляційної скарги фрагменти судових рішень не посвідчені, не містять даних про набрання законної сили, не подавались і не досліджувались в суді першої інстанції, за змістом не свідчать про безумовну тотожність зазначених в них обставин з обставинами, встановлених по даній справі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року по цивільній справі № 2-2278/11 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: