Cправа № 2-а-9
2008 р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
20 лютого 2008 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі - Казьміровій М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів про оскарження рішення,
У С Т А Н О В И В:
Позивач 14.01.2008 року звернувся до суду з цим позовом і вказав, що він є власником магазину "Мегафон-Сервіс", розташованого на вул. Одеській в м.Жмеринці, і як суб'єкт підприємницької діяльності здійснює реалізацію та ремонт мобільних телефонів. 17.12.2007 року працівниками відповідача була проведена контрольна перевірка, під час якої не було виявлено порушень щодо розрахунків за реалізацію товарів, однак, встановлено відсутність належної інформації про три види товару, які знаходились в реалізації, загальною вартістю 146,24 грн. За результатами перевірки було винесено дві постанови від 25.12.2007 року, зокрема, постанову №1395 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" за реалізацію товарів без необхідної, достовірної інформації; а також постанову №1649 у справі про адміністративне правопорушення за реалізацію продукції без необхідної, достовірної інформації. Вважаючи, що даними постановами відповідача його було двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, просив визнати незаконною та скасувати постанову Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів від 25.12.2007 року №1649, якою на нього накладено адміністративне стягнення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що за результатами перевірки 17.12.2007 року працівниками відповідача було виявлено єдине порушення, пов'язане з відсутністю необхідної інформації щодо частини товарів, реалізація яких здійснювалась у належному йому магазині. Вважав протиправними рішення відповідача, якими за одне й те саме порушення, його двічі притягнули до адміністративної відповідальності у виді санкцій ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.155 КпАП України. В межах заявлених вимог просив скасувати протиправну постанову відповідача від 25.12.2007 року №1649, якою на нього накладено адміністративний штраф в сумі 170 грн.
Представник відповідача - Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів - Вахула Г.С. позовні вимоги не визнала. Вказала, що відповідачем за оскаржуваною позивачем постановою від 25.12.2007 року №1649 останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст.155 КпАП України за виявлене порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг. Застосована до відповідача санкція, передбачена ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", є захід адміністративно-господарського впливу і не ототожнюється із адміністративною відповідальністю. Просила відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до змісту ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.9 КАС України органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно змісту ч.1 ст.239, ч.1,2 ст. 241 ГК України органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф, яким є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності; перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення.
Відповідно ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.24, ст.27 КпАП України за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення, як штраф, що є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно п.21, 39 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року N833, суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; а порушення цих Порядку та правил суб'єкт господарювання та його працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч.1 ст.155 КпАП України порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.7 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до положень п.12,13 ч.1 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення за результатом розгляду справ про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що позивача постановою відповідача від 25.12.2007 року №1649 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155 КпАП України до штрафу в розмірі 170 грн. за порушення п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, а саме - реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації; постановою відповідача від 25.12.2007 року №1395 на позивача було накладено стягнення, передбачене ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" за реалізацію товарів без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, в саме - найменування нормативного документа, дати виготовлення, представлення інформації на іноземній мові.
Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються копіями відповідних рішень відповідача (а.с.6,8 відповідно).
Шляхом співставлення наведених позивачем та представником відповідача доводів, суд на підставі аналізу діючої нормативної бази доходить висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки пунктами 12 та 13 частини першої статті ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" розмежовано право відповідача накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення за результатом розгляду справ про адміністративні правопорушення, тим самим законодавчо закріплено відмінність вказаних видів відповідальності один від одного, оскільки за результатом притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КпАП України позивача як фізичну особу, яка займаються підприємницькою діяльністю, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ознакою порушення п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, а за прямо визначене в статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" порушення її вимог до позивача, як до суб'єкта господарювання застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді адміністративно-господарського штрафу, отже посадові особи відповідача при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення діяли у спосіб та в порядку, визначеному законом.
Таким чином, в даному конкретному випадку відсутні ознаки притягнення позивача за вчинення одного й того самого правопорушення до юридичної відповідальності одного виду, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону щодо її змісту, постановлена за умов завчасного та належного повідомлення правопорушника про час та місце її розгляду, адміністративне стягнення застосовано у межах та відповідно до виду, визначених законом санкції відповідно до встановленого диспозицією статті правопорушення, накладено у встановлений законом строк органом, до компетенції якого входить розгляд справ та накладення адміністративних стягнень за вчинення даних правопорушень, у зв'язку з чим постанова є законною та обгрунтованою і позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.19, 61 Конституції України, ст. 239, 241 ГК України, ст.9, 24, 27, 155 КпАП України, ст.23, 26 Закону України "Про захист прав споживачів", п.21, 39 постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року N833, ст. 3-5, 9, 14, 17, 18, 69, 71, 72, 96, 121, 128, 159-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків її оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана Київському апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ