11.04.2012

Справа № 212/1179/2012

Справа №212/1179/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді Вишара І.Ю.

при секретарі Гнатик А.Б.

за участю прокурора Курбатової І.Л.

та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вінницької обл. Калинівського району, с. Лиса -Лисіївка, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1,

, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, з серпня 2010 року по 20.02.2011 року, працював на посаді "ювелір-монтувальник"в ПП "ОСОБА_4", що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за усною домовленістю із ОСОБА_4, без офіційного працевлаштування.

Під час виконання своїх обов'язків на вказаній посаді, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення виробів із золота, належних ОСОБА_4, які йому надавались для доведення їх до товарного вигляду.

Реалізуючи свій злочинний умисел та переконавшись, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, періодично викрадав зазначені вироби із золота та срібла. В результаті зазначених дій, за вказаний період часу, ОСОБА_3, з кімнати АДРЕСА_2, яка орендується ОСОБА_4 та в якій він працював, таємно викрав вироби із золота, загальною вагою 241,08 г., на загальну суму 51832 грн. та вироби зі срібла, загальною масою -97,77 г., на загальну суму 1173 грн., внаслідок чого ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 53005 грн.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні вину визнав частково та суду пояснив, що дійсно, в період часу з серпня 2010 року по 20.02.2011 року він працював у ОСОБА_4 на посаді «ювелір-монтувальник». В його обов'язки входило обробляти заготовки ювелірних виробів. Так, ОСОБА_4 зважувала, а потім видавала йому заготовки ювелірних виробів, про що робила замітки у себе в журналі наряду, при цьому він в ньому не розписувався про отримання товару. Після того, як він виконував свою роботу, він повертав ювелірні вироби останній, про що ОСОБА_4 також робила відмітки в журналі наряду. Заготовки ювелірних виробів та самі ювелірні вироби, які перебували у нього, він зберігав у спеціальній «гофті», яку сам опечатував. Так як ОСОБА_4 тривалий час не виплачувала йому заробітної плати, він вирішив викрасти дві золоті каблучки. Так, в вихідний день, маючи ключі від приміщення, проник до свого робочого місця, звідки викрав дві золоті каблучки, які він в робочий час не поклав до «гофти», після чого здав їх до ломбарду. Коли виявили відсутність каблучок, його «гофту», яка була ним опечатана, відкривали в той час, коли його не було на робочому місці, крім того акт про недостачу складався у його відсутність. Шкоду відшкодував, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є приватним підприємцем, в період часу з серпня 2010 року по 20.02.2011 року, в неї працював ОСОБА_3, офіційно він не був оформлений, оскільки він стажувався, лише після випробувального терміну вона вирішувала б питання про офіційне його оформлення. В його обов'язки входило обробляти заготовки ювелірних виробів. Перед тим, як дати йому для роботи вибори,вона їх зважувала та записувала у журнал наряді, де не ОСОБА_3 не розписувався, так як був офіційно не оформлений. Після того, як останній виконував свою роботу, вона забирала в нього ювелірні вироби та робила про це відмітку у вищевказаному журналі. Так, в кінці листопада 2010 року, вона виявила недостачу у ОСОБА_3 у розмірі 117,74 грам золотих виробів. На початку грудня місяця 2010 року, вона повідомила йому про дану недостачу у відповідь почула, що дійсно він взяв дану масу виробів з жовтого металу, так як йому негайно були потрібні гроші, та повідомив, що все поверне і вона йому повірила. В середині грудня 2010 року, він приніс їй гроші в сумі 4000 гривень та повідомив, що решту поверне пізніше, тобто недостача складала уже 98,96 грамів. ОСОБА_4, 15.02.2011 року, передавала золоті вироби ОСОБА_3 для того, що він довів їх до належного вигляду, та з'явилася 18.02.2011 року для того, щоб забрати в останнього готові вироби, але його на роботі не виявилося, і вона почала телефонувати, він брав трубку та говорив їй, що зараз буде і так було декілька разів, а потім з ним взагалі пропав зв'язок. Після цього, вона зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила, що вона приїхала на роботу і у її присутності відкрила гофту ОСОБА_3, в якій він зберігав готові вироби з жовтого металу і виявила відсутність жовтого металу у розмірі 15,38 грамів. Після цього, провела перевірку з початку його роботи і виявила відсутність 241,08 грами, на суму 51832 грн., це з урахуванням того, що він повернув 4000 гривень. Крім того, ОСОБА_3 в неї взяв срібла вагою 97,77 грамі на суму 1173 гривень, для того, щоб виготовити, якісь вироби, але не повернув. Цивільний позов просить залишити без розгляду в зв'язку з тим, що матеріальних претезцій до підсудного вона не має.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що дійсно вона офіційно працює в ПП "ОСОБА_4", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на посаді ювеліра -монтувальника з початку 2009 року. Під час того, як вони з ОСОБА_3 працювали то в них в кожного були свої журнали наряду, в яких було записано, яку кількість металу (золота чи срібла) вони отримують та яку повертають, в чому вони розписувалися. Директор взяла ОСОБА_3 з випробувальним терміном і в журналі наряду про отримання та передачу готових виробів він не розписувався. Під час роботи у них з ОСОБА_3 були свої гофти, в які після роботи, вони складали готові вироби з жовтого металу. В кінці грудня 2010 року ОСОБА_6 повідомила їй про те, що під час проведення переобліку вона виявила недостачу у ОСОБА_3. 15.02.2011 року до неї зателефонувала директор ОСОБА_4 та попросила терміново прийти на роботу,потім ОСОБА_4 у її присутності відкрила гофту ОСОБА_3 і вони виявили відсутність виробів з жовтого металу. Після цього, ОСОБА_4 провела перевірку роботи ОСОБА_3 з початку його роботи в неї і виявила у нього недостачу вагою близько 240 грамів золота.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовилась давати показання згідно ст. 63 Кончтитуції України.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює модельєром ювелірних вироків, тому кілька раз співпрацював з ОСОБА_4 Так як пройшло багато часу, він майже не пам'ятає обставин справи, тому показання, які він надавав на досудовому слідстві підтримує в повному об'ємі.

Крім показів підсудного, потерпілих та свідків винуватість підсудного ОСОБА_3 у скоєнні крадіжки також підтверджується:

- протоколом усної заяви ОСОБА_4 (а.с.7);

- протоколом огляду місця події від 21.02.2011 року офісу ПП ОСОБА_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12);

- протоколом добровільної видачі ОСОБА_3 двох ключів від офісу від 21.02.2011 р. (а.с.22);

- копією договору позички, укладений між ОСОБА_3 та ПТ "Ломбард Розман і Компані"від 25.02.2011р. (а.с. 25);

- протоколом добровільної видачі ОСОБА_7 каблучки з жовтого металу від 22.02.2011р. (а.с.28);

- цивільний позов ОСОБА_4 від 31.03.2011р. на суму 53 005 грн (а.с. 38);

- протоколом огляду речового доказу золотої каблучки та ключів від 19.05.2011р. (а.с.69);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 31.05.2011р. (а.с. 76-77);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 31.05.2011р. (а.с. 81-82);

- акти руху металу, видані ОСОБА_9 (а.с. 83-84);

- характеризуючими матеріалами на ОСОБА_3 (а.с.43-47, 49,51).

При вирішенні питання щодо кваліфікації дій підсудного ОСОБА_3 по факту вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_4, суд вважає дії останнього кваліфіковано вірно за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки ОСОБА_3, таємно викрав майно потерпілої, що завдало значної шкоди останній.

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки знайшла своє підтвердження як на досудовому слідстві, так і доведена в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 в період часу з серпня 2010 року по 20.02.2012 року викрав у потерпілої ОСОБА_4 вироби із золота, загальною вагою -241,08 г., на загальну суму 51832 грн. та вироби із срібла, загальною масою -97,77 г., на загальну суму 1173 грн.

Суд критично ставиться до показань підсудного ОСОБА_3, а саме того, що він викрав лише дві золоті каблучки, в зв'язку з тим, що потерпіла довгий час не виплачувала йому заробітної плати, та розцінює їх як такі, що спростовані матеріалами кримінальної справи та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також свідчить лише про той факт, що підсудний ОСОБА_3 обрав для себе спосіб захисту своїх інтересів та спробу уникнути відповідальності за вчинення вказаного злочину.

Крім того, судом прийнято до уваги акт руху металу за серпень 2010 року, грудень 2010 року, з яких вбачається, що підсудний ОСОБА_3 отримував від потерпілою ОСОБА_4, заготовки ювелірних виробів з жовтого металу, що було підтверджено самим підсудним ОСОБА_10

Отже, вирішенні кваліфікації дій підсудного, суд враховує, що в 2010 році сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 434,50 грн., тому 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян становить 43450 грн.

Згідно примітки до ст. 185 КК України, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч.3 ст. 185 КК України, як вчинення крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна, що завдала значної шкоди потерпілій.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Підсудний ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин, є особою не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного ОСОБА_10 судом не встановлені.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_10, його ставлення до вчиненого, суд приходить до переконання, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Крім того, по справі потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов в якому вона просить стягнути з підсудного завданий матеріальний збиток в сумі 53003 грн.

Однак, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 відмовилась від пред'явленого позову, так як матеріальних претензій до підсудного ОСОБА_3 вона не має, матеріальна та моральна шкода, що підтверджується заявою від 05.03.2012 року, тому суд вважає за доцільне залишити позов ОСОБА_4 без розгляду.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком - 3 (три) роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Речові докази, а саме: золоту каблучку з жовтого металу, два ключі, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, залишити останній.

Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: