02.04.2012

Справа № 1-742/11

Справа № 1-742

2011 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді Вишара І.Ю.

при секретарі Пишному О.В.

за участю прокурора Курбатової І.Л.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, учня Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації, з середньою освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_2, 13.03.2011 року спільно із ОСОБА_3, знаходячись в дворі будинку №33 по вул. В. Порика в м. Вінниці, побачили раніше невідомого їм неповнолітнього ОСОБА_4 Після чого, ОСОБА_2 вступив в злочинний зговір із ОСОБА_3, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, спрямований на відкрите заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_4 та погрожуючи останньому фізичною розправою забрали в нього його мобільний телефон «Самсунг Дуос - Д-880», імеі НОМЕР_4, вартістю 1600 грн., із сім-картою «Київстар»№ НОМЕР_1, вартістю 35 грн., та сім-картою «Лайф», № НОМЕР_2, вартістю 40 грн. Після чого, з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися викраденим на свій власний розсуд. В наслідок чого, ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1675 грн.

Крім цього, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3, 03.04.2011 року, приблизно о 21 год., знаходячись в дворі будинку №9 по вул. Стельмаха в м. Вінниці, побачили раніше невідомого їм неповнолітнього ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_2 вступив в злочинний зговір із ОСОБА_3 спрямований на відкрите заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_6

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, підійшли до ОСОБА_6 Після чого, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_6 відійти на стадіон, що розташований біля СЗОШ №34 (м. Вінниця, вул. Квятека, 12), для того, щоб поспілкуватися. Пройшовши до вищевказаного стадіону, ОСОБА_3 попросив в ОСОБА_6 його мобільний телефон для того, щоб зателефонувати. ОСОБА_6 не підозрюючи справжнього злочинного умислу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, надав ОСОБА_3 свій мобільний телефон «Нокіа 6233»імеі:НОМЕР_5, вартістю 1200 грн. з картою пам'яті МК СД вартістю 80 грн., із сім-картою «Київстар», № НОМЕР_3, вартістю 30 грн., на рахунку якої 30 грн. для того, щоб зателефонувати. Після чого, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 почали втікати від ОСОБА_6, та ігноруючи вимогу останнього повернути його майно, відкрито заволоділи мобільним телефоном «Нокіа 6233»імеі:НОМЕР_5, вартістю 1200 грн. з картою пам'яті МК СД вартістю 80 грн., із сім-картою «Київстар»№ НОМЕР_3, вартістю 30 грн., на рахунку якої 30 грн., та розпорядилися викраденим на свій власний розсуд.

В наслідок чого ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1340 грн.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав частково та суду пояснив, що він навчається в Якушинецькому професійному училищі соціальної реабілітації з квітня 2010 році, де познайомився з ОСОБА_3, з яким 12.03.2011 року вирішили втекти з училища. Прибувши до м. Вінниці вони пішли до інтернет клубу, що розташований по вул. Порика в м. Вінниці, де помітили раніше не знайомого їм хлопця в окулярах, після чого до нього підійшов ОСОБА_3 та почав розмовляти. Поспілкувавшись з хлопцем, він разом з ОСОБА_3 вийшли на вулицю, помітивши, що хлопець вийшов з інтернет клубу, пішли за ним. ОСОБА_3 наздогнав хлопця, а він залишився стояти неподалік. Він чув як ОСОБА_3 сказав хлопцю, щоб той дав подивитись свій мобільний телефон, оскільки в ОСОБА_2 було викрадено мобільний телефон, тому він хоче подивитись та переконатись, що мобільний телефон, який знаходився в користуванні хлопця не являється мобільним телефоном, який належав ОСОБА_2 Отримавши мобільний телефон вони побігли. Після чого, викрадений телефон продали таксисту за 130 грн., а кошти використали на власні потреби. Крім того, 03.04.2011 року, в вечірній час, він разом з ОСОБА_3 знаходились по вул. Стельмаха в м. Вінниці, біля одного з під'їздів будинку помітили раніше незнайомого хлопця, після чого в ОСОБА_3 підійшов до останнього та почав з ним спілкуватись. ОСОБА_3 сказав хлопцю пройти з нами до стадіону. В той час, коли хлопці розмовляли, він стояв в стороні, тому не чув про що йшла мова, побачивши, що ОСОБА_3 почав бігти, він також побіг, оскільки злякався. Потім він дізнався, що ОСОБА_3 викрав в хлопця мобільний телефон. Наступного дня вони його продали таксисту за 120 грн., а кошти використали на власні потреби. Цивільний позов визнаю.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 13.03.2011 року, вранці, перебував в інтернет клубі «Фортуна», де грав в комп'ютері ігри, де до нього підійшов раніше не знайомий хлопець з татуюванням на шиї, як в подальшому виявилось ОСОБА_3 та завів з ним розмову. В подальшому, коли він вийшов з приміщення, пішов до себе у двір, до нього підійшов ОСОБА_3 та погрожуючи фізичною розправою, сказав віддати мобільний телефон, що він і зробив. Після цього, ОСОБА_3 покликав іншого хлопця, як в подальшому виявилось ОСОБА_2, щоб той постояв біля нього, а сам ОСОБА_3 пішов в бік будинку №37 по вул. В.Порика в м. Вінниці, після того, як він зайшов за будинок, ОСОБА_2 нічого не пояснюючи пішов.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 03.04.2011 року, в вечірній час він повертався додому, знаходячись біля свого під'їзду по АДРЕСА_2 до нього підійшло двоє невідомих хлопців, один з яких повідомив, що в його знайомого побили та викрали мобільний телефон та просив пройти до стадіону, щоб він допоміг останнім розібратись в даній ситуації. Хлопець, якому нібито нанесли тілесні ушкодження, підтвердив вказаний факт. Як в подальшому виявилось, хлопець, який з ним розмовляв, виявився ОСОБА_3, оскільки він його добре запам'ятав, так як в останнього було татуювання на шиї, а хлопець, якому нібито нанесли тілесні ушкодження, виявився ОСОБА_2. Пройшовши до стадіону ОСОБА_3 попросив його дати телефон, щоб зателефонувати, так як їх було двоє, він злякався та дав телефон. Після того, як він сказав попросив повернути телефон, ОСОБА_3 побіг, за яким побіг і сам ОСОБА_2

В судовому засіданні законний представник підсудного ОСОБА_2 -ОСОБА_9, суду пояснив, що проблем з підсудним ОСОБА_2 ніколи не було, він спокійний хлопець, характеризується позитивно, піддається впливу сторонніх осіб, тому познайомившись із ОСОБА_3, останній потрапив під його негативний вплив.

В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_4 -ОСОБА_5, пояснила, що 13.03.2011року, її син ОСОБА_4 прийшов додому та повідомив, що двоє невідомих хлопців погрожуючи відібрали в нього мобільний телефон, після чого вона звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою. Цивільний позов підтримує, оскільки шкода не відшкодована.

В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_6, - ОСОБА_7, пояснив, що 03.04.2011 року, в вечірній час, його син ОСОБА_6 повернувся додому та розповів, що двоє невідомих хлопців в нього відібрали мобільний телефон, тому він в подальшому звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою. Шкода відшкодована.

Свідок ОСОБА_3 на досудовому слідстві пояснив, що він з

2009 року навчався в Якушинецькому ПУСР в Вінницькій області, так як він вчинив раніше злочин. 12.03.2011 року із хлопцем на ім'я ОСОБА_2, він втік із вищевказаного навчального закладу, та вони пішли у м. Вінницю. 13.03.2011 року, в ранішній час, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2, анкетних даних якого він не знає, зайшли в інтернет клуб що по вул. В. Порика в м. Вінниці. Там вони побачили раніше невідомого їм хлопця в окулярах. Даний хлопець грався на комп'ютері в ігри. ОСОБА_3 сам підійшов до хлопця, щоб чи не має в нього мобільного телефону, так як він перед цим домовився із ОСОБА_2 в когось забрати телефон. Із незнайомим хлопцем ОСОБА_3 поспілкувався та від нього відійшов. ОСОБА_3 здогадався, що в незнайомця є мобільний телефон, проте він його ще не бачив. ОСОБА_3 вийшов із ОСОБА_2 на вулицю та чекали на незнайомого хлопця, щоб в нього забрати його мобільний телефон. Через деякий час, приблизно о 11 год., вийшов хлопець з Інтернет клубу, вони пішли за ним. Хлопець зайшов в двір 5-ти поверхового будинку. Після чого, ОСОБА_3, прискорив ходу та підійшов до вищевказаного хлопця. ОСОБА_2 залишився стояти на відстані 10-ти метрів від них та дивився, щоб ніхто не йшов. ОСОБА_3 сказав, що в його знайомого, вказавши на ОСОБА_2 рукою, начебто хтось викрав мобільний телефон, та потрібно, щоб він показав свій телефон переконатись, що телефон, який знаходиться в користуванні потерпілого не є власністю ОСОБА_2 Даний хлопець дістав із кишені свій телефон «Самсунг»та дав його ОСОБА_3 щоб він подивився. Після чого, ОСОБА_3 зателефонував до своєї бабушки та швидко із мобільним телефоном пішов за будинок. ОСОБА_2 при цьому залишився неподалік стояти від незнайомого хлопця. Незнайомий хлопець просив, щоб він повернув йому його телефон. Проте, ОСОБА_3 мовчав та нічого йому не говорив. Згодом в дворах будинків, ОСОБА_3 зустрів ОСОБА_2. Даний телефон ОСОБА_3 із ОСОБА_2 продали не знайомому їм чоловіку на території автовокзалу «Центральний»за 130 грн. Прикмет цього чоловіка ОСОБА_3 не пам'ятає. Про те, що вищевказаний телефон крадений ОСОБА_3, він незнайомцю не повідомляв. Виручені гроші ОСОБА_3 із ОСОБА_2 витратили на свої продукти харчування.

03.04.2011 року, ОСОБА_3 із ОСОБА_2, в вечірній час, знаходячись по вул. Стельмаха в м. Вінниці, вирішили в когось забрати мобільний телефон. Коли вони підійшли до одного із будинків то побачили біля під'їзду незнайомого їм неповнолітнього хлопця. Вони підійшли до даного хлопця та ОСОБА_3 запитав чи є в нього мобільний телефон. Хлопець сказав, що в нього є мобільний телефон. Потім, ОСОБА_3 запропонував відійти на поряд розташований стадіон школи. На даному стадіоні ОСОБА_3 розповів хлопцю, що начебто в ОСОБА_2 хтось вкрав телефон та щоб він показав свій, а саме чи це не той телефон. Після чого, хлопець дістав із кишені мобільний телефон «Нокіа 6233», чорного кольору, та дав ОСОБА_3 подивитися. ОСОБА_3 з його телефону зателефонував до своєї бабушки. Після чого, хлопець сказав, щоб ОСОБА_3 повернув його телефон, проте ОСОБА_3 відмовився та разом із ОСОБА_2 побігли в двори будинків. На наступний день, ОСОБА_3 продав даний телефон незнайомому чоловіку біля СЗОШ №10, що по вул. Стахурського в м. Вінниці за 120 грн. Виручені кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витратили на власні потреби. Про те, що телефон крадений ОСОБА_3 не казав не відомому чоловіку. Він йому повідомив, що це його власний мобільний телефон.

05.04.2011 року, ОСОБА_3 із ОСОБА_2 поїхали в м. Харків попутками. В м. Харкові вони із ОСОБА_2 розійшлися. Де він зараз знаходиться ОСОБА_3 не знає, та не знає його анкетних даних. 10.04.2011 року ОСОБА_3 затримали працівники міліції в м. Харкові, оскільки він вчинив новий злочин в даному місті.

(а.с. 38-39)

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт викрадення ОСОБА_2 мобільних телефонів, які належали ОСОБА_11 та ОСОБА_6

Судом також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:

- протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин (5);

- прооколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 16.04.2011 року (а.с. 15);

- протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 04.04.2011 року (а.с.24);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 15.04.2011 року (а.с.36);

- явки з повинною від 18.08.2011 року (а.с.63).

Проаналізувавши в сукупності вищенаведені докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні відкритих викрадень майна у потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знайшла своє підтвердження як на досудовому слідстві, так і доведена в судовому засіданні.

Так, як протягом досудового слідства потерпілий ОСОБА_5 давав повні та послідовні показання щодо обставин вчинення щодо нього злочину. Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 знаходячись в інтернет клубі помітили потерілого, після чого в ОСОБА_12 зав'ялась розмова з ОСОБА_3 після того, як потрепілий вийшов з інтернет клубу та прогулюючись у своєму дворі, до нього знову підійшов ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 та погорожуючи останньому фізичною розправою, ОСОБА_3 відібрав у ОСОБА_5 мобільний телефон, після чого пішов, а підсудний ОСОБА_2 залишився з потеріпим, після чого також покинув місце вчинення злочину.

Таким чином, суд вважає, що в діях останнього наявний склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, так як підсудний ОСОБА_2 діяв узгоджено з ОСОБА_3 при грабежі потерпілого ОСОБА_4, завчасно перед цим, розподіливши ролі кожного при вчиненні злочину.

Не зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 особисто не забирав мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4, він виконував свою роль у вчиненні злочину, а саме, коли ОСОБА_3 погрожував потерпілому фізичною розправою у разі невідання мобільного телефону, підсудний ОСОБА_2 стояв поруч та допомагав йому у реалізації даного злочину, а саме чинив психологічний тиск на потерпілого, оскільки розумів, що один ОСОБА_3 не зможе заволодіти майном потерпілого.

Об'єктивні дії підсудного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в даному випадку були узгодженими, спільними, направлені на досягнення єдиного злочинного результату, як під час погроз побиттю потерпілого, так і в подальшому, усвідомлюючи, що мобільний телефон марки «Самсунг Дуос»належить потерпілому, вони не повернули її власнику, а реалізували його таксисту за 130 грн., а виручені кошти використали на власні потреби, як зазначив підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні. Тому, фактичні обставини справи та зібрані докази, на думку суду, дають підстави стверджувати, що попередня змова між підсудними була.

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

По епізоду вчинення грабежу відносно потерпілого ОСОБА_6, суд вважає, що в діях підсудного ОСОБА_2 наявний склад злочину, передбачений ч.2 ст. 186 КК України.

Так, як протягом досудового слідства потерпілий ОСОБА_6 давав повні та послідовні показання щодо обставин вчинення відносно нього злочину. Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 відкритого заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 6233», який належав ОСОБА_6, при цьому підсудний ОСОБА_2 був присутнім при вчиненні злочину.

Як вбачається з протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_2 (а.с.60) та протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с.82) вбачається, що він разом з ОСОБА_3 заздалегідь готувались до вчинення злочину, тобто ще до зустрічі з потерпілим, керуючись жагою легкої наживи, вони мали на меті вчинити корислий злочин.

Однак, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заперечував свою причетність до заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6, проте підтвердив ту обставину, що в подальшому підсудний ОСОБА_13 забрав мобільний телефон собі. При цьому, підсудний ОСОБА_2 усвідомлював, що викрадене майно належить потерпілому. Таким чином, не визнання вини ОСОБА_2 у скоєному злочину відносно ОСОБА_6 суд оцінює критично, як такі, що спростовані матеріалами кримінальної справи та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також лише свідчить про те, що підсудний ОСОБА_2 обрав для себе спосіб захисту своїх інтересів та спробу уникнути відповідальності за вчинення вказаного злочину.

Про те, що злочин було вчинено саме за попередньою змовою ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на думку суду, свідчить та обставина, що останні діяли узгоджено і кожен з них виконував діяння, що повністю (ОСОБА_3.) та частково (ОСОБА_2.) утворює об'єктивну сторону складу злочину.

Отже, ОСОБА_14 переконавшись, що у потерпілого ОСОБА_6 є мобільний телефон, виник злочинний умисел на незаконне заволодіння ним, а підсудний ОСОБА_2 допомагав йому у реалізації даного злочину, а саме чинив психологічний тиск на потерпілого, оскільки розумів, що один ОСОБА_3 не зможе заволодіти мобільним телефоном потерпілого.

Об'єктивні дії підсудних в даному випадку були узгодженими, спільними, направлені на досягнення єдиного злочинного результату, усвідомлюючи, що мобільний телефон марки «Нокіа 6233»належить потерпілому, вони не повернули його власнику, а залишили собі. Тому, фактичні обставини справи та зібрані докази, на думку суду, дають підстави стверджувати, що попередня змова між підсудними була, крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 зазначив, що вони разом з ОСОБА_3 реалізували викрадене майно, а виручені кошти використали на власні потерби..

Таким чином, суд вважає, що підсудним ОСОБА_2 було здійснено саме відкрите заволодіння майном потерпілого, так як відповідно до Пленуму Верховного Суду України Постанови від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності", з якої вбачається, що грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що він усвідомлював, що підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забирають його майно, про що свідчать його чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення підсудними злочину.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Підсудний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, є особою не судимою (а.с.67), за місцем навчання характеризується позитивно (а.с.68), згідно довідки Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації від 23.02.2011 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с.70).

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2 є вчинення злочину неповнолітнім.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не виявлені.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_2, його ставлення до вчиненого, а також враховує той факт, що останній раніше не судимий, тому суд приходить до переконання, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

По справі законним представником потерпілого ОСОБА_4 -ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 1675 грн.

Суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню шляхом стягнення з підсудного матеріальної шкоди в сумі 1340 грн.

По справі законним представником потерпілого ОСОБА_6 -ОСОБА_15 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути на його користь завдану матеріальну шкоду в сумі 1340 грн.

Суд вважає, що вказаний позов слід залишити без розгляду, так як потерпілому ОСОБА_6 було повернуто мобільний телефон, який було у нього викрадено, а будь-яких інших доказів підтверджуючих завдані матеріальні та моральні збитки, в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком - 2 (два) роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -підписка про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_7 -залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: