ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2008 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є. В.,
при секретарі - Пустовій С. О.,
з участю
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Пільгуєвої Г. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми за 2005 - 2007 роки,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в лютому 2008 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про визнання відмови щодо виплати разової грошової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманої суми за 2007 рік.
Позивач в обrрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвaлідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю ЛНА на ЧАЕС. Відповідно ч. 5 ст. 13 3акону щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2005-2007 роках складав: з 01.01.2005 року - 332 грн., з 01.04.2006 року - 359 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн. Таким чином відповідач повинен був виплатити йому разову грошову допомогу за 2005- 2007 роки у таких розмірах: 2005 рік - 332 грн. х 8= 2 656 грн.; 2006 рік - 359 грн. х 8= 2 872 грн.; 2007 рік - 406 грн. х 8= 3 248 грн. Всього до виплати - 8 776 грн. Фактично за цей період виплати здійснювались у таких розмірах: 2005 рік - 330 грн., 2006 рік - 330 грн., 2007 рік - 360 грн. всього сплачено - 1020 грн. У зв'язку з цим звернувся до відповідача з проханням виплатити щорічну грошову допомогу у розмірах, встанонлепих 3аконом, але отримав відмову. Просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати разової грошової допомоги стягнути з відповідача недоотримані суми разової грошової допомоги за 2005-2007 роки.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути у його відсутність.
У судовому засіданнї представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повномy обсязі.
Представник відповідача із адміністративним позовом не погодився, обгрунтовуючи тим, що у 2007 році згідно зі ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року призупинено дію частини п'ятої ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Ст. 17 “Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону” передбачає, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Тобто, якщо пільги ветеранам війни надаються відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування повинно здійснюватися за рахунок Державного бюджету.
Згідно ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 30 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх смоціального захисту” здійснюється для інвалідів 2 групи у розмірі 330 грн.
Статтею 30 Закону України “Про державний бюджет України на 20056рік” встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх смоціального захисту” здійснюється для інвалідів 2 групи у розмірі 330 грн.
Статтею 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх смоціального захисту” здійснюється для інвалідів 2 групи у розмірі 360 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, шо позов є частково обгрунтованим та підлягае частковому задоволенню з настyпних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є інвалідом другої групи відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіі їх соціального захисту”, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серія № 045295; є громадянином, який постраждав в наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджуеться посвідченням НОМЕР_2 (а. с. 7, 8).
У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на щорічну (до 5 травня) разову грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону, відповідно до статті 17 здійснюєтъся за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошоної допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статгями 12-16 вказаного Закону, відповідно до ст. 17-1 цього Закону зпійснюють органи праці та соціального захисту населення.
На відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.
Як вбачається з листа відповідача, позивачеві за 2005 рік було виплачено 330 грн., за 2006 рік - 330 трн., за 2007 рік - 360 грн.
Зазначені виплати здійснені у розмірах, встановлених за відповідні роки Законами Украіни “Про Державний бюджет України”.
Щодо виплати спірної грошової допомоги у 2007 році у розмірі 360 гривень, суд визнає зазначену виплатy неправомірною з огляду на наступне.
Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі N 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі i положення п. 13 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Враховуючи зазначене виплата щорічної разової допомоги до 5 травня, здійснена відповідачем у розмірі 360 гривень, передбаченому Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, є такою, що порушує норми спеціального закону.
Отже, враховуючи положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка діяла на момент спірної виплати. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюеться у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року N 966-14, а також Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року N 2017-111, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовуеться для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року до 30.09.2007 року.
При цьому статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовуеться прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим ч. 1 ціеї статгі, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем не правильно застосований мінімальний розмір пенсії для визначення допомоги. Відповідно до ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати для розрахунку недоотриманої суми допомоги розмір пенсії у сумі 406 х 1% = 4 гр. 06 коп. + 406 = 410 гр. 06 коп.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, який повинен бути виплачений позивачеві складає: 410, 06 х 8= 3 280,48 гр. Однак, замість передбачених за Законом восьми мінімальних пенсій за віком - а саме 3280,48 гривень, позивачеві було виплачено тільки 360 гривень.
Тобто недосплачена сума допомоги за 2007 рік складає: 3280,48 гривень - 360 гривень = 2 920,48 грн.
Так, відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст i спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного суду України N 9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституцїі України при здійсненні правосуддя”, - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови i розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так i закону.
Стосовно виплат, шо здійснені відповідачем у 2005, 2006 році у розмірах передбачених Законами України “Про Держаний бюджет” за відповідні роки, то суд вважає такі виплати правомірними, оскільки наявність статей Законів України “Про Державний бюджет на 2005 рік” та “Про Державний бюджет на 2006 рік”, які встановлюють розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, які не визнані неконституційними, доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги за вищезазначені роки.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та визнати неправомірною відмову відповідача щодо сплати позивачеві одноразової грошової допомоги та стягнути недоотриману суму одноразової грошової допомоги за 2007 рік.
Керуючись ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, ст.ст. 11, 71, 86, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги за 2007 рік, виходячи з розмірів встановлених ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на користь ОСОБА_1 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гр. 48 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після спливу строку передбаченого для її апеляційного оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, а саме з 11.04.2008 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: