Справа № 2-1044/11

Провадження №2/1326/1182/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого-судді Мартинишин М.О.

при секретарі Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 12.09.2002 року, близько 20:10год. відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії пішохідного переходу по вул.Стрийській, 264 в м.Львові, грубо порушив вимоги розділу 1. п.п. 1.3., 1.5, ч.1, розділу 2 п.п.2.3. «б», розділу 8. п.п. 6.7.3. «д», розділу 12 п.п.12.1.-12.3., розділу 18 п.18.1 Правил дорожнього руху, не забезпечив належним чином безпеку руху, незважаючи на жовтий миготливий сигнал світлофора, який інформував про наявність небезпечного, на той момент нерегульованого пішохідного переходу, вчинив наїзд на нього, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження. Згідно постанови Франківського районного суду м.Львова від 25.12.2008 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України на підставі п.4. ст. 6 КПК України в силу ст.1 п.«Б»Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року. Внаслідок отриманих травм він був доставлений до лікарні швидкої медичної допомоги, де був прооперований, йому виконано відкриту репозицію, металоостеосинтез уламків правої великогомілкової кістки пластиною на гвинтах, 09.02.2010р. переніс операцію, з видаленням метало фіксатора з правої великогомілкової кістки, став інвалідом 2 групи. В період з 2002 року до сьогоднішнього дня в нього нестерпні болі в ділянці правої гомілки та порушення функції правої ноги. Просить стягнути 35000 грн. завданої матеріальної шкоди, 150000 грн. моральної шкоди, яку мотивує тим, що він переніс фізичні та душевні страждання у зв'язку з ДТП, став інвалідом, переніс тяжкі операції, порушено його звичайний спосіб життя та з приводу чого лікується по сьогоднішній день. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні вищевикладеним у позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що матеріальна та моральна шкоди ОСОБА_1 являються завищеними, оскільки не доведені та непідтверджені доказами. Крім цього, ОСОБА_1 коли лежав у лікарні, він повністю оплачував його лікування і знаходився біля нього та допомагав всім необхідним в тому числі коштами. Просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали вказаної справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по всі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 12.09.2002 року близько 20год. 10хв., керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії пішохідного переходу по вул. Стрийській, 264 в м. Львові, не забезпечив належним чином безпеки руху, незважаючи на жовтий миготливий сигнал світлофора, який інформував про наявність небезпечного, на той момент нерегульованого пішохідного переходу вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до постанови Франківського районного суду від 25.12.2008 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України на підставі п.4. ст. 6 КПК України в силу ст.1 п.«Б»Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року. Постанова вступила у законну силу та неоскаржувалась.

Згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що має місце заподіяної матеріальної шкоди, що визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду та інших негативних наслідків.

Заявлений позивачем розмір 35000 грн. матеріальної шкоди, суд вважає завищеним, та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача суму завданої позивачу матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн..

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Судом встановлено, що позивачу дійсно було заподіяну моральна шкода, яка полягала в тому, що в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану ним шкоду, він зазнав фізичні та душевні страждання у зв'язку з ДТП, став інвалідом, переніс тяжкі операції, порушився його звичайний спосіб життя та з приводу чого лікується по сьогоднішній день.

При призначенні розміру суд враховує характер та обсяг заподіяних фізичних та моральних страждань їх тривалість, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини та інші обставини справи, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості.

Заявлений позивачем розмір 150000 грн. моральної шкоди, суд вважає завищеним, та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 5000 грн..

Крім цього, на підставі ч.2 ст. 88 ЦПК України, суд виходячи із пропорційно до задоволеної частини вимог, вважає слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 241,60 грн..

Керуючись ст. ст. 4, 10, 30, 60, 61, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 23,1166, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст. 28, 29, 50 КПК України, суд, -

вирішив:

позов частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000( десять тисяч) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього разом 15000( п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 241(двісті сорок одна) грн. 60 коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мартинишин М.О.