Справа № 2-а- 2239/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «12» травня 2008 року                               11 год. 17 хв.                                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

Позивач - громадянка ОСОБА_1- звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рівненського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 3148,18 грн.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що він має право на пільги як учасник війни, в тому числі відповідно, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,- на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч зазначеній нормі закону відповідачами в 2005-2007 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня йому виплачувалась не в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет» на відповідні роки встановлено інші розміри цих виплат. Оскільки положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, а по аналогії закону, відповідно, і ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, то позивач рахує, що у нього є всі підстави для визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки в сумі 3148,18 грн.

В позовній заяві позивач просить слухати справу за його відсутності.

Відповідачі - Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головне управління праці та соціального захисту населення в Рівненської обласної державної адміністрації - заперечень на позов не подали, в судове засідання не з'явилися, хоча був належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 17, 18), причини неявки суду не повідомили. Суд не вбачає поважних причин неприбуття відповідачів і розглядає справу в даному судовому засіданні на наявними у справі доказами згідно ст. 71, ч. 2 ст. 128 КАС України.

Давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Позивач -  ОСОБА_1- згідно посвідчення серії Д № НОМЕР_1 від 08.11.2002 р., виданого Сарненським управлінням праці та соціального захисту населення Рівненської області   (а.с. 5) має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників війни, в тому числі на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачу у 2005-2007 роках було виплачено щорічну разову грошову допомогу в таких розмірах:  в 2005 році - 50,00 грн., в 2006 році - 50,00 грн., в 2007 році - 55,00 грн.  Дані обставини підтверджуються довідкою Управлінням праці та соціального захисту населення Сарненської райдержадміністрації № 01/5-05-2402 від 27.12.2007 р. (а.с. 6), довідкою  Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Рівненської облдержадміністрації № 01-624 від 26.02.2000 р. (а.с. 11) та стверджується самим позивачем.

Суд вважає, що дані виплати щорічної разової грошової допомоги за зазначений період здійснені згідно чинного законодавство з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Як вбачається з Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» видатки держави на фінансування виплат в розмірах зазначених в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - не передбачено.

Хоч  рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою обмежувались зазначені вище виплати , визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак на думку суду, це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті не має відповідного фінансування. На момент виплати щорічної разової грошової допомоги - до 5 травня,  дана норма Закону була чинною і допомога виплачена в розмірі, встановленому зазначеною статтею. Зворотної сили Рішення Конституційного Суду не має.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України, при  здійсненні  бюджетного  процесу  в  Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в  частині,  в  якій вони  не суперечать положенням Конституції України,  цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

 Відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, та, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині видатків на загальносуспільні потреби, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не внесено.

Отже, оскільки, таких коштів на адресу відповідачів з Державного бюджету України  не надійшло, то підстав  стягувати з них зазначеної позивачем суми не має.

Відповідачі не наділені повноваженнями щодо внесення змін до Закону про державний бюджет щодо визначення додаткових бюджетних видатків на загальносуспільні потреби, та щодо самостійного розпорядження коштами державного бюджету на цілі, не передбачені в ньому.

Оскільки позивачу допомога до 5 травня була виплачена в розмірах, визначених Законами України про державний бюджет, бюджетних асигнувань на виплату такої допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком законодавчим органом не було передбачено, то дії відповідачів відповідають приписам закону, яким визначено видатки для Міністерства праці та соціальної політики України та його територіальних органів. Отже, з доказів по справі вбачається, що вина відповідачів щодо ухилення від виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, відсутня.  

На думку суду позивачем не доведено тих обставин на яких ґрунтується його позов.

На підставі викладеного, позовні вимоги безпідставні необґрунтовані і до задоволення не підлягають.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  В задоволенні позову відмовити повністю.

2.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3.  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                    

Суддя                                                                                   І.С.Чалий