Справа № 2-а-1677/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «11» квітня 2008 року                              10 год. 10 хв.                                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С. при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна у сумі 3388,82 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при проходженні позивачем військової служби, він перебував на забезпеченні у відповідача, однак належне йому до видачі речове майно не отримав, хоча неодноразово звертався за його отриманням. На даний час він виключений зі списків особового складу за станом здоров'я і речового майна не потребує, а просить відповідно до наданих відповідачем довідок, стягнути  його вартість.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що  дію ч.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та  сімей», яка давала позивачу таке право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно зупинено, а згодом і виключено. В бюджетах України за минулі роки та цей рік не передбачено витрат на грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям.

А так просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, як кожен окремо, так і в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в  Рівненському міському військовому комісаріаті і перебував на речовому забезпеченні у Рівненському обласному військовому комісаріаті, що не заперечується представником відповідача та підтверджується витягом з наказу за № 121 від 31.08.2007 року (а.с. 5).

Вищевказаним наказом на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 13.06.07 р. № 253 (а.с. 4), підполковника ОСОБА_1 в зв'язку із звільненням в запас (за станом здоров'я), було виключено із списків РМВК.

При звільненні ОСОБА_1 з військової служби з ним не були проведені розрахунки та відповідні належні виплати.

Як вбачається з довідки № 245 від 11.11.2007 р., виданої позивачу  Рівненським міським військовим комісаріатом (а.с. 6), загальна сума заборгованості за не отримане ним речове майно складає  3388,82 грн. 

Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Відповідно до п. 27  Постанови Кабінету Міністрів України  № 1444 від 28.10.2004 року «Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час» військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію  за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Згідно Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна…, а п. 2 ст. 9-1 цього Закону виключений на підставі Закону України «Про Держаний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», однак, виходячи з аналізу тексту даного Закону, суд вважає, що  вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач є пенсіонером Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, належними і достатніми доказами довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Натомість відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, не довів суду правомірності своїх дій по відношенню до позивача.

На підставі викладеного, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судові витрати в сумі 33,88 грн., понесені позивачем, підлягають присудженню останньому з Державного бюджету на підставі ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов  задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Рівненського обласного військового комісаріату (33023, вул. Грабник, 4, м. Рівне, код ЄДРПОУ 08060817) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 3388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 82 коп.

3.   Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) сплачений судовий збір (державне мито) в сумі 33 (тридцять три) грн. 88 коп.

4.   Видати виконавчі листи після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАС України.

5.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

6.  Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                 

Суддя                                                                                   І.С.Чалий