25.04.2012
Справа № 2-2791/11/0206
провадження № 2/206/499/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року Замостянський районний суд м.Вінниці
в складі: головуючого судді Прокопчук А. В.,
при секретарі -Гаврилюк А.М.,
за участю позивача-відповідача ОСОБА_1,
представника позивача-відповідача ОСОБА_2,
відповідача-позивача ОСОБА_3,
представника відповідача-позивача ОСОБА_4,
представника третьої особи КП «Вінницьке міське бюро
технічної інвентаризації»- Тимощука Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на боці відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації власності на квартиру,-
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі -продажу від 29.06.2010 року, укладеного між нею та відповідачем, який є її колишнім чоловіком. Шлюб між ними розірвано 24.05.2005 року.
У вказаній квартирі позивач проживає разом з двома дітьми. Також у вказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, однак понад рік у вказаній квартирі не проживає, речей своїх в квартирі не зберігає. З реєстраційного обліку відповідач не знявся та, на думку позивача, не має наміру цього роботи.
Також позивач вважає, що реєстрація відповідача в належній їй на праві власності квартирі, перешкоджає їй в повній мірі здійснювати своє право володіння, користування та розпорядження квартирою. Відсутність відповідача у житлі понад рік, на думку позивача, є підставою для визнання його особою, яка втратила право користування спірною квартирою, у зв'язку з чим позивач і звернулася до суду.
В грудні 2011 року відповідач ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації власності на квартиру.
Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що ОСОБА_1 є його колишньою дружиною. В шлюбі з останньою він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом став власником квартири АДРЕСА_1/ Після розірвання шлюбу в 2005 році він спільно з ОСОБА_1 проживали у вказаній квартирі. В даній квартирі він зареєстрований з 14.01.1998 року. Також в квартирі зареєстрована ОСОБА_1 та їх діти.
В 2010 році ОСОБА_1, знаючи про його намір поїхати до Російської Федерації на роботу, запропонувала переоформити на неї належну йому квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу. При цьому при укладенні договору купівлі-продажу вона запевнила, що питання про зняття його з реєстрації ставити не буде. В договорі зазначено, що квартира продана за 27 000 грн., однак насправді грошей від ОСОБА_1 він не отримував. Також ОСОБА_3 зазначив, що є інвалідом ІІІ групи, іншого житла не має, а тому наміру продавати квартиру не мав, що, на його думку, є підставою для визнання правочину недійсним. У зв'язку з цим просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29.06.2010 року між ним та ОСОБА_1; визнати нечинною реєстрацію КП «ВМБТІ»права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1
04.04.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточнюючою позовною заявою, в якій зазначила, що відповідач тривалий час вів вільний спосіб життя: жив у своїх родичів, інших жінок, працював в Росії. Протягом 2010 року у спірній квартирі він практично не жив, у зв'язку з чим вона просить визнати його особою, яка втратила право на проживання у квартирі ¹ АДРЕСА_1 на підставі ст. 405 ЦК України.
12.04.2012 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь 2000 грн. витрат здійснених нею на оплату правової допомоги, та судовий збір.
25.04.2012 року ОСОБА_3 подав до суду додаткову позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. та витрати на оплату судового збору.
В судовому засіданні позивача-відповідач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній та уточнюючій заявах. Зустрічний позов не визнали, пояснивши, що відповідач-позивач ОСОБА_6 продав їй спірну квартиру добровільно в зв'язку з тим, що йому були необхідні кошти для виїзду на роботу в Росію, документи по укладенню договору купівлі-продажу ОСОБА_3 замовляв та оформляв добровільно. За договором купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_1 надала відповідачу-позивачу 10 000 грн., сплатила недоплачені колишнім чоловіком кредити та не стягує з нього аліменти на утримання дітей. Просили позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник позов ОСОБА_1 не визнали, пояснивши, що ОСОБА_3 зареєстрований та увесь час проживав у спірній квартирі. З лютого по листопад 2011 року знаходився на роботі в Ленінградській області. Колишня дружина ОСОБА_1 після того, як він оформив договір купівлі-продажу на спірну квартиру, стала чинити перешкоди його проживанню в квартирі, вчиняла сварки, її брат побив його, з приводу чого він в січні 2011 року двічі звертався з заявами до органів міліції.
Зустрічний позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві. Зазначили, що якби ОСОБА_1 не звернулася з позовом про визнання відповідача-позивача втративши право користування спірною квартирою, то він не звернувся б до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним. ОСОБА_1 завірила його в тому, що він зможе проживати в цій квартирі та буде зареєстрованим в ній. В іншому випадку ОСОБА_3 не уклав би з нею договору купівлі-продажу квартири. Просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Представник третьої особи КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»просив відмовити відповідачу-позивачу ОСОБА_3 у визнанні нечинною реєстрації КП «ВМБТІ»права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, у вирішенні решти позовних вимог покладається на думку суду.
Представник третьої особи приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, при вирішенні спору покладається повністю на думку суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи № АДРЕСА_2, матеріали відмовного матеріалу № 201 Замостянського РРВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за заявою ОСОБА_3 по факту вжиття заходів до колишньої дружини ОСОБА_1, матеріали даної справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі є колишнім подружжям, шлюб між якими розірвано згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 24.05.2005 року, актовий запис відділу РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області № 618 (а.с 5).
Згідно договору купівлі-продажу від 29.06.2010 року відповідач-позивач ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_1 колишній дружині ОСОБА_1 (а.с. 6-7). 07.07.2010 року право ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»(а.с. 9).
Відповідно до особистого рахунку на квартиру АДРЕСА_1, виданого ЖЕК № 22, у квартирі зареєстровані та проживають сторони по справі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 11).
З акту від 25.10.2011 року про тимчасову відсутність особи зареєстрованої в житловому приміщенні, затвердженого директором ПП «Бокуд», вбачається, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 01.10.2011 року по даний час, а саме по 01.04.2012 року (а.с. 13). З акту від 08.11.2011 року вбачається, що відповідач-позивач ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 01.11.2010 року по теперішній час (а.с. 14).
Зі змісту листа від 16.03.2012 року № 4803 начальника Замостянського районного відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_8 вбачається, що відповідач-позивач по справі ОСОБА_3 в 2011 році двічі звертався до Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області з заявами щодо протиправної поведінки в сім'ї позивача-відповідача ОСОБА_1 (а.с. 82).
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.01.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 не допускала до спірної квартири колишнього чоловіка ОСОБА_3, погрожувала йому фізичною розправою (а.с. 95).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва довічно (а.с. 93).
Згідно довідки ТОВ «Аврора»№ 64 від 21.03.2012 року відповідач-позивач ОСОБА_3 працював з 03.02.2011 року по 25.12.2011 року ТОВ «Аврора», яке знаходиться за адресою: Ленінградська область, Ломоносовський район, с. Разбєгаєво (а.с. 94), тобто тимчасово в спірному житлі проживати не міг.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 особою, яка втратила право користування квартирою № АДРЕСА_1, суд враховує, що відповідач-позивач з 03.02.2011 року по 25.12.2011 року працював в Росії, а також те, що позивач-відповідач ОСОБА_1 чинила йому перешкоди в користуванні даним житлом, що підтверджується вищевказаними доказами. Також суд враховує, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи довічно та іншого житла не має.
При вирішенні даного позову суд не бере до уваги акти про тимчасову відсутність особи зареєстрованої в житловому приміщенні від 25.10.2011 року та від 08.11.2011 року, так як вони є суперечливими. В акті від 25.10.2011 року зазначено, що ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 01.10.2011 року по 01.04.2012 року, а в акті від 08.11.2011 року зазначено, що останній не проживає в спірній квартирі з 01.11.2010 року по теперішній час.
Суд не бере до уваги і свідчення свідків, які давали пояснення в судовому засіданні в зв'язку з тим, що вони родичі, в неприязних стосунках один з одним і сторонами по справі та покази їх суперечливі.
Суд вважає, що позивачем-відповідачем ОСОБА_1 та її представником не доведено відсутність відповідача -позивача ОСОБА_3 в спірній квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин понад рік.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_1 29.06.2010 року, та скасування державної реєстрації власності на спірну квартиру, суд враховує вимоги ст. 203 ЦК України, а також те, що сторонами по справі дотримані вимоги, які є необхідними для чинності правочину.
Договір купівлі-продажу спірної квартири не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час укладення договору купівлі-продажу мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як зазначив в судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник відповідач-позивач під час укладення договору купівлі-продажу мав дійсно намір продати спірну квартиру своїй колишній дружині, а також даний позов не оспорювався би ним, якби до нього не було пред'явлено позову ОСОБА_1 про визнання його особою, що втратила право користування даною квартирою. Волевиявлення ОСОБА_3 продати спірну квартиру було вільним і відповідало його внутрішній волі, що підтверджується його діями по оформленню документів та підписами на них для укладення договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вчинений у встановленій законом письмовій формі, нотаріально посвідчений та спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно ч. 1 до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Також п.7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду судових справ про визнання правочинів недійсними»зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його зустрічного позову.
Відмовляючи в задоволенні первинного та зустрічного позовів, суд не розподіляє судові витрати та витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 405 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на боці відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації власності на квартиру -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: