УКРАЇНА

Справа № 2-468/11

№ провадження 2/443/35/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого -судді Ритова В.І.

при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Царичанський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом виселення, зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Обласне комунальне підприємство «Царичанське бюро технічної інвентаризації», про визнання набуття житлового будинку ОСОБА_7 в період шлюбу, переведення права покупця та права власності на нього, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Царичанський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, у якому після уточнення тексту позовної заяви з посиланням на ст. ст. 316, 319 ЦК України просить: 1) Ухвалити рішення, за яким усунути перешкоди в здійсненні у повному обсязі права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_7 шляхом його виселення; 2) У випадку задоволення позову зобов'язати Царичанський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 за адресою: буд. АДРЕСА_1 відповідно зі ст. 7 Закону України «Про свободне пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 11 травня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 за належні їй гроші придбала у власність зазначений будинок. Оскільки будинок пустував, вона дозволила батькам тимчасово, за умови, що батько ОСОБА_3 буде проживати з мамою ОСОБА_5, проживати в ньому. Але батько пиячив, завів коханку і ОСОБА_2 вирішила виселити його з будинку, про що неодноразово попереджала його про це, маючи намір продати будинок. ОСОБА_3, маючи інше постійне місце проживання, відмовляється добровільно виселитися з будинку та знятись з реєстрації.

ОСОБА_4 звернувся в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5, з зустрічним позовом, в якому після уточнення позовних вимог з посиланням на ст. ст.203, 215, 235, 386 ЦК України просить: 1) Визнати, що будинок по АДРЕСА_1 набутий ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 за власні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5; 2) Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу серії ВСР № 938263, посвідчений державним нотаріусом Царичанської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 950, житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 11 травня 2006 року між гр. ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6; 3) Перевести право покупця за вказаним договором на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнавши за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1; 4) Зобов'язати ОКП «Царичанське БТІ»анулювати реєстрацію права власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на житловий будинок АДРЕСА_1; 5) Зобов'язати ОКП «Царичанське БТІ»зареєструвати право власності за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на житловий будинок АДРЕСА_1.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 11 травня 2006 року між гр. ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, та гр. ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу вказаного вище житлового будинку. Позивач, не маючи юридичної освіти, вважав, що будинок був придбаний дружиною як спільна їх власність з метою подальшого проживання. Відповідно до розписки від 22 листопада 2005 року продавець гроші отримав від ОСОБА_7, а тому згідно вимог ст. 545 ЦК України наявність розписки підтверджує виконання ним обов'язків купівлі-продажу будинку. Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 запропонували йому доживати свого віку в купленому ним же будинку, а самі поїхали жити до США. Про порушення свого права дізнався з позовної заяви ОСОБА_2 про усунення перешкоди шляхом виселення. Наполягає на визнанні його покупцем будинку.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позовні вимоги зустрічного позову не визнали.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_9 позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не визнали, підтримавши у повному обсязі позовні вимоги зустрічного позову.

Представник третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_8 вважає, що позовні вимоги первісного позову повинні бути задоволені, а позовні вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Третя особа ОСОБА_6 вважає, що рішення судом повинно бути ухвалено на свій розсуд.

Представники третіх осіб Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та Обласного комунального підприємства «Царичанське бюро технічної інвентаризації»представників в судове засідання не надіслали, ОКП «Царичанське БТІ»просило справу слухати у відсутності представника, вважає, що рішення повинно бути ухвалено судом на свій розсуд.

Вислухавши сторони, пояснення свідків, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні встановлено, що 11 травня 2006 року між гр. ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, та гр. ОСОБА_6 укладено договір серії ВСР № 938263 купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і ця обставина підтверджується договором (т. 1 а. с. 8, т. 2 а. с. 32).

В матеріалах, витребуваних судом з Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, яка виконує обов'язки Царичанської державної нотаріальної контори, мається довіреність, видана ОСОБА_2 25 квітня 2006 року, якою вона уповноважує ОСОБА_5 купити на її ім'я житловий будинок з усіма господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 33).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, яка нотаріально посвідчувала договір купівлі-продажу будинку, пояснила, що під час посвідчення договору норми чинного законодавства порушені не були, у неї не виникло ніякого сумніву стосовно дійсності та законності довіреності і вона впевнилася, що будинок купується саме для ОСОБА_2

Таким чином, у суду не виникає сумніву, що будинок придбано ОСОБА_5 для своєї дочки ОСОБА_2 і власником домоволодіння являється саме вона. Ця обставина підтверджується витягом про реєстрацію права власності на вказане домоволодіння ( т. 1 а. с. 10) та технічним паспортом на домоволодіння ( т. 1 а. с. 11-14).

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та його представники не надали суду об'єктивних та переконливих доказів того, що будинок було придбано саме ОСОБА_7 та за його грошові кошти, а тому підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

Із заяви ОСОБА_1 про уточнення тексту позовної заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок вбачається, що «придбаний позивачкою будинок пустував і вона дозволила проживати батькам тимчасово за умови, що батько буде проживати сім'єю з її мамою -ОСОБА_5, але її надії не здійснилися, батько ОСОБА_3, як і раніше пиячив, завів собі коханку, коли ОСОБА_5 поїхала в США допомогти доглядати дитину…»(т. 1 а. с. 95-96).

Із зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 вбачається, що «відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 запропонували позивачеві доживати віку в купленому ним же будинку, а самі поїхали жити до США»(т. 1 а. с. 26-27).

Із вказаних заяв суд робить висновок про те, що будинок був придбаний саме для ОСОБА_2, ОСОБА_3 вселився та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1, як батько ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_5 і з дозволу власника домоволодіння ОСОБА_2, тобто як член сім'ї.

Суд не приймає до уваги доводи представників позивача за первісним позовом, що ОСОБА_3 не являється членом сім'ї ОСОБА_2, оскільки вона створила свою сім'ю, з тих підстав, що у відповідності з ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Тому, на думку суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються членами сім'ї.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Житлового кодексу України, а не нормами ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 у своєму позові.

Відповідно до ст. 116 ЖК України член сім'ї може бути виселений без надання іншого жилого приміщення лише у випадках, коли він систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила соціалістичного співжиття і це робить неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Доказів про наявність хоча б однієї з зазначених підстав суду не надано.

Статті 114 та 115 ЖК України передбачають виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення, але відповідно до ч. 2 ст. 114 ЖК України надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

ОСОБА_7 ОСОБА_1 пропонується житло в селі Різдвяни Теребовлянського району Тернопільської області, де зі слів ОСОБА_1, ОСОБА_3 має окрім житла і земельний пай. Проти вказаного житла ОСОБА_3 заперечує, а в смт. Царичанка Дніпропетровської області жиле приміщення йому не пропонується.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом виселення також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 2120215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Царичанський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок шляхом виселення залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в особі ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Обласне комунальне підприємство «Царичанське бюро технічної інвентаризації», про визнання набуття житлового будинку ОСОБА_7 в період шлюбу, переведення права покупця та права власності на нього, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд.

Головуючий В.І.Ритов.