Дата документу10.05.2012

Справа № 2-3420/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2012 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Ярошенко А.Г.

при секретарі Сидорякін В.І.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача Тайбекова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»про визнання частково недійсним кредитного договору в порядку захисту прав споживача, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування позову зазначила, що 08.04.2008 р. син позивачки - ОСОБА_3 уклав кредитно-заставний договір з відповідачем (№ ZРС0АК57717578). Згідно з договором поруки від 08.04.2008р. позивач є поручителем перед відповідачем за обов'язками її сина за вказаним договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в наслідок нещасного випадку загинув її син ОСОБА_3. Вона є єдиною спадкоємицею її сина.

Підписання вказаного Договору, стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку, а саме: 1. Невиконання переддоговірної роботи з Позичальником.

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона

здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Ця інформація (а саме, підкреслені пункти)в повному обсязі не була надана позичальнику.

Відповідно до п. 17.1.2 спірного договору кредитні кошти її сину надавалися нібито у доларах США і відповідно всі платежі за цим договором він мав сплачувати у доларах США.

Перед укладанням спірного договору її син безумовно попереджав представників відповідача про те, що кредит потрібен на споживчі цілі (придбання автомобіля, що було зафіксовано у п. 17.1.3 договору), а витрачатися кошти будуть в національній валюті України - гривні.

Суму кредиту у доларах США її син на руки навіть не отримав, гроші у гривнях були перераховані відповідачем від імені сина за автомобіль, на страхування та реєстрацію у відповідності із п. 17.4 Договору.

Таким чином, умова спірного договору про те, що її син - позичальник отримає кредит в доларах США Є удаваною, оскільки сума кредиту у доларах США по спірному договору з розпорядження ПАТ КБ „ПриватБанк" не вибула, а в дійсності і фактично кредит позичальнику було надано саме у гривнях шляхом здійснення необхідних платежів, і метою спірного договору було отримання кредиту саме у гривнях. До того ж, із вказаної в договорі суми кредиту на придбання автомобіля було надано 37 590 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок автосалону "Запоріжжя авто".

З наведеного очевидно, що відповідач, не мав наміру надавати кредит у валюті США, а формально, але не фактично, надавши кредит в іноземній валюті, переклав ризики, пов'язані із можливим знеціненням національної валюти на позичальника, тобто включив у договір положення, які завідомо є невигідними. Така обставина, до того ж, безумовно є проявом зловживання правом та недобросовісною підприємницькою діяльністю, що вводить в оману.

Крім того, навіть формально, а ні фактично надавши кредит її сину у валюті США відповідач порушив чинне на час укладання спірного договору законодавство.

У зв'язку з вище вказаним просить визнати недійсним кредитний договір № ZРС0АК57717578 від 08.04.2008 року.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та зазначила, що грошей в доларах ні вона ні її син не отримували, банк надав гроші в гривнях шляхом перерахування на поточний рахунок автосалону "Запоріжжя авто".

Представник відповідача ПАТ «ПриватБанк»у судовому засіданні зазначила, що заперечує проти задоволення договору та просила застосувати правила загальної позовної давності щодо вимог позивача.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та інші докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посилання відповідача на порушення строків даності є хибними оскільки строк дії договору не сплив, боргові зобов'язання позивача перед відповідачем існують і на даний час. Тому, правила позовної давності не можуть бути застосовані у даному випадку.

08.04.2008 р. ОСОБА_3 уклав кредитно-заставний договір з ПАТ «ПриватБанк»за № ZРС0АК57717578. (а.с. 6-12)

Від 08.04.2008р. ОСОБА_1 уклала договір поруки з ПАТ «ПриватБанк»в забезпечення виконання кредитного договору за № ZРС0АК57717578 від 08.04.2008 р. (а.с. 13-14)

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач не надав суду будь-яких допустимих доказів, про недійсність кредитного договору. Як випливає з матеріалів справи та позовної заяви, позивач знала, про укладений між її сином та банком договір та сама є поручителем в забезпечення цього договору. В кредитному договору та договорі а саме в частині 17 «Особливі Умови»передбачено всі перечисленні позивачем умови які на її думку порушують її права. Суд виключає обман банком споживача оскільки всі істотні умови були передбачені договором кредиту, а сам договір підписаний позичальником. Також, суд звертає увагу на те, що поручитель знала про вище зазначені умови уклавши з відповідачем договір поруки та підписавши його.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В ч. 1 ст.559 ЦК України вказано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З практики Європейського суду випливає, що конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду «Артіко проти Італії»(Artico c. Italie) від 13 травня 1980).

Отже, з матеріалів справи на час винесення рішення боргові зобов'язання перед банком у поручителя не змінилися, тому враховуючи відсутність спору між сторонами, родинний зв'язок ОСОБА_1, та ОСОБА_4, правонаступництво ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_4, інші проаналізовані судом обставини справи, свідчить про те, що основною метою звернення позивача до суду є уникнення боргового зобов'язання за договором поруки укладеним між ОСОБА_4 та банком за № ZРС0АК57717578 від 08.04.2008 р.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»про визнання частково недійсним кредитного договору в порядку захисту прав споживача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя: А.Г. Ярошенко