Справа № 11-332/12 Головуючий у І інстанції Корзюк Т.П.

Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМиронцова В. М.

суддів Сердюка О.Г., Мельниченка Ю.В.,

при секретарі Оскірко Ю.І.,

з участю прокурора Щербака О.В.

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Червоне, Коропського району, Чернігівської області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, військовозобов'язаний, учень державного професійно-технічного навчального закладу "Кролевецьке вище професійне училище", зареєстрований в АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений:

-за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі;

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо протягом 1 року не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку суду в законну силу, залишено підписку про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Місцевим судом ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він 27 листопада 2011 року, близько 00 год. 30 хв., з метою таємного викрадення чужого майна прибув до господарства ОСОБА_3, де таємно від оточуючих, шляхом виставлення рами та розбиття віконного скла проник до будинку по АДРЕСА_2 та намагався викрасти алюмінієвий бідон, ємністю 40 л., вартістю 150 грн., газовий балон, вартістю 80 грн. При намаганні скоєння крадіжки через невеликий віконний отвір та зрозумівши, що може бути поміченим, ОСОБА_2 залишив викрадені речі на місці злочину та втік з місця пригоди, тому з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Не погодившись з вироком суду потерпілий ОСОБА_3, в апеляції просить вирок суду скасувати та винести нове рішення, що відповідатиме вчиненим діям ОСОБА_2 Вважає вирок незаконним та занадто суворим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки скоєне не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Зазначає, що викладене у змісті вироку не відповідає дійсним обставинам та тому, що відбувалось на судових засіданнях, обставини справи перекручені. Вказує, що ОСОБА_2 у нього нічого не викрадав, не проникав до приміщень, жодних доказів цьому не виявлено, через малий отвір після знятої шибки він проникнути не міг, бідона та балона не було у приміщеннях, з яких було зірвано замки та шибку. Зазначає, що бідон та балон були в інших приміщеннях під замком, доступу до них не було, і про їх наявність він повідомив працівників міліції тільки наступного дня після проникнення та їх не показував. Працівники міліції під час відтворення обстановки та обставин скоєння злочину брали балон у нього в Коропі, і балона ніхто не викрадав, також ніхто не брав на зберігання та не передавав ніякого майна. Вказує, що світло вмикалось і був відчутний гавкіт собаки під час проникнення до господарства не у сусідки ОСОБА_8, а у сусідки ОСОБА_9, яка і зателефонувала йому про скоєне, та яку суд взагалі не допитував. Також вказує на неправомірне незадоволення клопотань ОСОБА_2 про відвід судді та про надання захисника.

Не погоджуючись з поданою апеляцією прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, подав заперечення, в якому просить вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2012 року залишити без змін. Вважає подану апеляцію безпідставною, необґрунтованою, такою, що суперечить зібраним в ході слідства матеріалам справи та перевіреним в суді доказам. Крім того вважає, що підстав для задоволення клопотання про відвід судді дійсно не було, оскільки начальник Коропського РВ УМВС, який є родичем судді, яка розглядала дану кримінальну справу, не є дізнавачем. В той час слідчий, є самостійною процесуальною особою, яка всі рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій приймає самостійно. Також, зазначає, що безпідставними є твердження апелянта про те, що судом не було задоволено клопотання про надання безкоштовного захисника, оскільки таке клопотання ОСОБА_2 не заявляв.

Заслухавши доповідача, засудженого, який відмовився від своєї апеляції та просив вирок суду залишити без змін, прокурора, який заперечував проти апеляції потерпілого, провівши по справі судове слідство, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

27 листопада 2011 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна прибув до господарства ОСОБА_3, де таємно від оточуючих, шляхом виставлення рами та розбиття віконного скла проник до будинку по АДРЕСА_2 та намагався викрасти алюмінієвий бідон, ємністю 40 л., вартістю 150 грн., газовий балон, вартістю 80 грн. При намаганні скоєння крадіжки через невеликий віконний отвір та зрозумівши, що може бути поміченим, ОСОБА_2 залишив викрадені речі на місці злочину та втік з місця пригоди, тому з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Висновок місцевого суду про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованого злочину при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів, які узгоджуються між собою.

В ході судового розгляду справи в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_2 відмовився від своєї апеляції і заперечував проти апеляції потерпілого. Свою вину у скоєнні замаху на таємне викрадення чужого майна, визнав повністю і просив вирок суду залишити без змін.

При цьому, засуджений ОСОБА_2 пояснив, що дійсно мав намір на проникнення до будинку потерпілого ОСОБА_3 та викрадення майна останнього, але не зміг довести злочину до кінця, оскільки побачивши, як загорілось в сусідньому господарстві світло та почувши гавкіт собаки злякався і втік, щоб не бути затриманим, що підтверджується поясненнями, як в ході досудового слідства так і в суді першої інстанції самим засудженим, так і свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Свідчення названих свідків, які вони дали в місцевому суді були оголошені в засіданні апеляційного суду.

Так, ОСОБА_4 пояснила, що мешкає по сусідству з господарством ОСОБА_3. 27.11.2011 року вона вранці побачила, що на дверях літньої кухні його господарства зірвані замки і в будинку з вікна вийнята рама, а в другій рамі вибита шибка (а.с.109).

Із свідчень свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 слідує, що вони залучались в якості понятих при проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_2, який в присутності працівників міліції пояснював та показував, як він намагався викрасти майно ОСОБА_3 При цьому, будь-якого тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_2 не чинилось він розповідав та показував все добровільно. Також, через вікно в якому була вибита шибка їм було видно, що в тій кімнаті знаходиться газовий балон та молочний бідон (а.с.110).

Також, вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом огляду місця події: будинку АДРЕСА_2 від 27.11.2011 року, в ході якого було виявлено виставлення першої віконної рами та розбита шибка у другій рамі віконного отвору (а.с. 7-12); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.12.2011 року, в ході якого ОСОБА_2 пояснив та показав, як та за яких обставин він намагався здійснити викрадення майна з будинку потерпілого.

За таких обставин, дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, які виразилися у скоєнні замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло.

Разом з тим, доводи потерпілого ОСОБА_3, що дії засудженого неправильно кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України і викладене у змісті вироку не відповідає дійсним обставинам справи, які на його думку перекручені, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються, як поясненнями самого засудженого, який в засіданні апеляційного суду підтвердив скоєння замаху на таємне викрадення чужого майна, так і свідченнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та іншими дослідженими в суді першої інстанції доказами.

Його ж твердження, що ОСОБА_2 у нього нічого не викрадав, не проникав до приміщень і те, що на час проведення слідчих дій бідона та балона не було у приміщеннях, з яких було зірвано замки та розбито шибку також, не заслуговують на увагу, оскільки дійсно засудженим названі речі з будинку викрадені не були по незалежним від нього причинам, а тому останній був засуджений тільки за замах на заволодіння чужим майном. А щодо місцезнаходження вищевказаного майна то, як вбачається з протоколу огляду місця пригоди (а.с.7-13) та пояснень понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6.(а.с.110), бідон та балон на час огляду знаходились в кімнаті в вікні якої була розбита шибка.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині на думку колегії суддів є безпідставними.

Крім того, доводи апелянта, з приводу того, що під час проникнення до його господарства, вмикалось світло і був відчутний гавкіт собаки не у сусідки ОСОБА_8, а у сусідки ОСОБА_9, яка і зателефонувала йому про скоєне, та яку суд взагалі не допитував не заслуговують на увагу, оскільки названий факт будь-яким чином не впливає на кваліфікацію дій засудженого і він це не заперечує.

Не підлягають задоволенню і доводи апелянта щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого про відвід судді, оскільки слідчий, який розслідував кримінальну справу підпорядкований начальнику Коропського РВ УМВС, який є родичем головуючої по справі з наступних підстав.

За змістом ст. 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи.

Відповідно до ст. 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення, а тому доводи потерпілого щодо неправомірного незадоволення клопотання засудженого про відвід судді є необґрунтованими, оскільки начальник Коропського РВ УМВС не являється дізнавачем, тоді як слідчий, який приймав рішення по даній кримінальній справі, є процесуально-самостійною особою, яка не підпорядкована начальнику міліції, в своїй діяльності керується лише законом, і всі рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій приймає самостійно.

Твердження потерпілого щодо неправомірного відхилення клопотання засудженого ОСОБА_2 про надання безкоштовного захисника, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання та аудіозапису процесу, клопотання з цього приводу ОСОБА_2 не було заявлено. За таких підстав, всі обставини, на які посилається потерпілий в своїй апеляції, місцевим судом були враховані.

При обранні виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України вірно врахував суспільну небезпеку, характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу засудженого, його молодий вік, його позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, відсутність у потерпілого претензій матеріального і морального характеру до нього, те, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, врахував відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину.

Отже, призначене засудженому остаточне покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

В.М. Миронцов О.Г. Сердюк Ю.В. Мельниченко