Справа № 2-1112/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 квітня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів та відсотків за користування грошовими коштами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 272000,00 гривень безпідставно набутих коштів та відсотки за користування ними в розмірі 77338,76 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що його колишня дружина ОСОБА_2І набула грошові кошти у вказаному розмірі на підставі домовленості з позивачем, відповідно до якої вона відмовилась від права на частину спільного сумісного майна подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1. Дані кошти передані відповідачу в травні 2003 року для інвестування в будівництво нової квартири за адресою АДРЕСА_2. Оскільки вона через три роки дотримання умов домовленостей все ж таки почала претендувати на частину спільної сумісної власності подружжя та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на Ѕ зазначеної квартири, то вважає, що кошти у сумі 272000, 00 грн. відповідачем були отримані безпідставно.

За таких обставин, позивач, посилаючись на статті 1212, 1214, 536 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму із нарахованими за час користування безпідставно набутими коштами відсотками, які згідно наданого розрахунку становлять 77338, 76 грн. (а.с. 28).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених в позовній заяві. Пояснила, що на той час відповідач фінансово не спроможна була придбати квартиру в м. Києві та перебувала на утриманні позивача, вказавши на його фінансову незалежність.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином як за адресою вказаною в позовній заяві, так і за адресою її місця реєстрації (а.с.34,91,111,118,127а). Крім того, про розгляд справи відповідач була повідомлена шляхом розміщення відповідного оголошення у пресі (а.с. 120). Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомила. Відповідно до ст.ст.169, 224 ЦПК України суд, за згоди представника позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів у відсутність відповідача, оскільки її неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення.

В судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_3, яка повідомила, що довгий час працює з позивачем ОСОБА_1 на посаді бухгалтера підприємств, які останній очолює. Особисто присутня при передачі коштів ОСОБА_2 вона не була. Зазначила, що фінансово-бухгалтерської документації, що підтверджувала б перерахунок коштів для інвестування квартири не має, так як кошти були передані готівкою від роздрібної торгівлі.

Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року, яке набрало законної сили встановлено, що квартира АДРЕСА_3 в. м. Києві не була спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.09.2003 року між ОСОБА_4 та спільним Українсько-Чеським підприємством «Інекон-Сервіс»укладено інвестиційний договір про будівництво житлового будинку по вул. Народного Ополчення, 9 в м. Києві. Згідно з умовами договору 05.09.2003 року ОСОБА_4 внесла на рахунок підприємства 272776,60 грн., що становить вартість квартири АДРЕСА_2. Згідно з заявою ОСОБА_5 ОСОБА_4 01.09.2003 року позичала у неї 50000 доларів США. Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26.04.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення, ОСОБА_4 стала власником квартири АДРЕСА_2. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України дані обставини в судовому засіданні не перевірялись.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 ЦК України дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідки, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично ставиться на посилання позивача в позовній заяві, його представника в судовому засіданні про те, що відповідач отримала в травні 2003 року на договірних підставах суму коштів в розмірі 272000, 00 грн. та її неспроможності фінансово придбати квартиру в м. Києві, на підтвердження яких надали суду дані про місце роботи позивача, квитанції про поповнення карткового рахунку від імені ОСОБА_4 (а.с. 45-55), так як вони не доводять ті обставини, на які посилається сторона позивача як на підставу своїх вимог, не підтверджують жодну з умов виникнення зобовязання, передбачену ст. 1212 ЦК України та також спростовуються обставинами, встановленими Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року (а.с. 95,96).

Суд, враховуючи, що а ні позивачем, а ні його представником не надано жодного доказу передачі відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів, їх розміру та цільового призначення, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними, такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61,169, 208-209, 212-215, 218, 224, 228, 232, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів та відсотків за користування грошовими коштами - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака