Справа 22ц - 939/ 2008 р.          Головуючий в 1-ій інстанції Артюх К.В.         

Категорія цивільна.                    Доповідач Смаглюк Р.І.

У Х В А Л А

11 червня 2008 року.              Апеляційний суд Чернігівської області

         в складі : головуючого - судді Бойко О.В.,

                          суддів Смаглюк Р.І., Мамонової О.Є.,

при секретарі Пільгуй Н.В.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” на ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 квітня 2008 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, -

в с т а н о в и в :

         В апеляційній скарзі представник заявника закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” просить скасувати вказану ухвалу і питання прийняття заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції, вважаючи, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

         В квітні 2008 року заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1. боргу за кредитним договором в сумі  3203 грн. 75 коп. та судових витрат в зв”язку з невиконанням боржником взятих зобов”язань за кредитним договором від 23 лютого 2007 року.

         Вказаною ухвалою від 2 квітня 2008 року відмовлено в прийнятті заяви ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1. з тих підстав, що кредитний договір, за яким ОСОБА_1. отримала кредит в сумі 3022 грн. 01 коп., на час звернення заявника з заявою про видачу судового наказу, не розірваний, строк його дії не закінчився, тобто є всі підстави вважати його чинним, Крім того, відсутні дані про те, чи відмовлявся боржник від відступлення права вимоги.

За таких обставин вбачається, що між сторонами існує спір, який повинен розглядатися в позовному провадженні. Тому нема правових підстав для прийняття заяви та видачі судового наказу.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” просить скасувати вказану ухвалу, як таку, що не відповідає нормам ЦПК України, а саме ст.100 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, що ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі. Кредитний договір, укладений 23 лютого 2007 року між заявником на ОСОБА_1, є таким правочином. Надані суду документи свідчать про невиконання боржником взятих за договором зобов”язань. З цих наданих матеріалів не вбачається спору про право, про що зробив висновок суддя при прийнятті заяви про видачу судового наказу, тому ним допущено помилкове тлумачення п. 2 ч.1 ст. 100 ЦПК України.

Такий висновок судді є гіпотетичним припущенням про можливість оспорювання заявленої вимоги. Однак таким припущенням нівелюється необхідність існування інституту наказного провадження. Законом передбачена можливість відповідно до ст.ст. 104, 106 ЦПК України скасування судового наказу в разі його оспорювання.

Така позиція висловлена Верховним Судом України в узагальненні судової практики про видачу судових наказів.

Тому просить скасувати ухвалу судді від 2 квітня 2008 року і питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу відповідно до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України. Вказана обставина підтверджується письмовим кредитним договором від 23 лютого 2007 року між заявником на ОСОБА_1, за яким боржниця взяла на себе зобов”язання по виплаті основного боргу, процентів за користування кредитом, комісійних, пені за несвоєчасне виконання зобов”язань / л.с.2-5/.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах даних про наявність спору про право є обґрунтованими.

Відсутність таких даних позбавляла суд права відмовляти в прийнятті заяви про видачу судового наказу відповідно до п. 2 ст. 100 ЦПК України.

Обґрунтування такої відмови тим, що вказаний кредитний договір не розірваний, є чинним, строк його дії не скінчився, що, крім того, відсутні дані про те, чи відмовлявся боржник про відступлення прав вимоги, не передбачено нормами процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” задовольнити.

Ухвалу судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 квітня 2008 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу скасувати. Питання про прийняття заяви передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення. 

Головуючий:                                                   Судді: