ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.03.12 об 11 год. 50 хв.Справа №2а-35/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лотової Ю.В.;

при секретарі: Бартиші В.О.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № 1120 від 20.10.2010 року;

відповідача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.01.2012 року;

третя особа -не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом військової частини А 4515 (вул. Федоровська, м. Севастополь, 99013); до відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя (пл. Ластова, буд. 3, м. Севастополь, 99001);

третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про визнання протиправними дії та скасування постанов.

Обставини справи:

05.01.2011 року військова частина А 4515 (далі по тексту позивач або ВЧ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя (далі по тексту відповідач або ВДВС) про визнання дії відповідача щодо накладення штрафу на позивача за невиконання без поважних причин рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя про зобов'язання військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції протиправними та скасування постанови від 21.12.2011 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя ОСОБА_2 про накладення штрафу на військову частину А 4515 за невиконання без поважних причин вказаного рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.01.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-35/12/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.01.2012 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.02.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідала залучено ОСОБА_3 (далі по тексту стягував або третя особа).

Під час розгляду справи позивачем були збільшені та уточнені позовні вимоги. Остаточно позивач просив суд:

- визнати дії ВДВС щодо накладення штрафів на позивача за невиконання без поважних причин рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя про зобов'язання військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції протиправними;

- скасувати постанову від 21.12.2011 року за підписом державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 про накладення штрафу на військову частину А 4515 за невиконання без поважних причин рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя про зобов'язання військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 680 грн.;

- скасувати постанову від 29.12.2011 року за підписом державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 про накладення штрафу на військову частину А 4515 за невиконання без поважних причин рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя про зобов'язання військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1360 грн..

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Зазначив, що позивач постанову суду виконав у тій частині, якій це було можливо, зокрема щодо зобов'язання командування військової частини А 4515 вчинити дії по розгляду рапорту ОСОБА_3 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 06.08.2009. Що стосується зобов'язання командування військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції, то це стане можливим тільки після визначення розміру допомоги уповноваженою особою та здійснення відповідного фінансування.

Представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає. Надав суду заперечення, у яких зазначив, що діяв відповідно до ст.ст. 75,89 Закону України «Про виконавче провадження». (арк.с. 37-38)

Третя особа в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя по адміністративній справі № 2а-3317/10/2770 від 16.02.2011 року був задоволений позов ОСОБА_3 до ВЧ, наказ військової частини А 4515 №189 від 05.10.2009 про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини в частині виплати матеріальної допомоги визнаний протиправним та скасований, визнані дії військової частини А 4515 щодо відмови виплати ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у серпні 2009 року протиправними, зобов'язано командування військової частини А 4515 вчинити дії по розгляду рапорту ОСОБА_3 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 06.08.2009, зобов'язано командування військової частини А 4515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції (далі по тексу постанова суду). Зазначена постанова набрала законної сили.

В провадженні ВДВС знаходяться виконавчі листи по вказаній адміністративній справі щодо зобов'язання ВЧ вчинити певні дії, зазначені у постанові.

18.08.2011 року заступником начальника ВДВС були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, якими позивачу наданий семиденний строк для виконання постанови суду. (арк.с. 39,40)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя ОСОБА_2 (далі по тексту державний виконавець) від 21.12.2011 року був накладений штраф на військову частину А 4515 у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції (далі по тексту постанова від 21.12.2011 року). Вказана постанова була одержана позивачем 29.12.2011 року. (арк.с. 45, 69)

Постановою державного виконавця від 29.12.2011 року був накладений штраф на військову частину А 4515 у розмірі 1360 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника нарахувати та виплатити ОСОБА_3 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік відповідно до розміру визначеного законодавством України з урахуванням індексу інфляції (далі по тексту постанова від 29.12.2011 року). Вказана постанова була одержана позивачем 03.02.2012 року. (арк.с. 44, 68, 70)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 року органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

В статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Таким чином, державний виконавець уповноважений вчиняти дії щодо виконання виконавчих документів та при цьому має право накладати стягнення у вигляді штрафів.

Суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття постанов про накладення штрафів відповідали наданим йому повноваженням.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Представником позивача не зазначено які самі дії відповідача та з яких підстав він вважає протиправними та не надано доказів вчинення ВДВС таких дій.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується скасування постанов держаного виконавця від 21.12.2011 року та від 29.12.2011 року, то суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, накладення штрафу згідно з вказаними нормами права передбачено лише у випадку невиконання боржником у встановлений державним виконавцем строк судового рішення без поважних причин.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). А пунктом 5 цієї Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати у тому числі військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Наказом Міноборони від 11.06.2008 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 638/15329, була затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Пунктом 33.3 вказаної Інструкції передбачено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Згідно з п. 12 наказу Міноборони від 24.01.2009 року № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2009 рік» видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань здійснювати після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішення заступником Міністра оборони України, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами видів Збройних Сил України. Сума цієї допомоги не повинна перевищувати розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір допомоги для вирішення соціально - побутових питань, а лише її максимальна величина. У постанові суду розмір матеріальної допомоги, яка повинна бути нарахована та виплачена ОСОБА_3 так саме не зазначено.

При цьому, у позивача відсутні будь-які повноваження щодо самостійного визначення розміру такій допомоги. Тому, ВЧ, розглянувши рапорт ОСОБА_3, правомірно звернулась до уповноваженої особи щодо визначення розміру допомоги, яка повинна бути нарахована та виплачена третій особі за рішенням суду. (арк.с. 11-14)

Оскільки без визначення розміру допомоги для вирішення соціально - побутових питань в установленому законом порядку нарахувати та сплатити її неможливо, суд вважає, що у позивача були поважні причини для невиконання рішення суду у встановлений строк.

Про вказані обставини позивач неодноразово повідомляв ВДВС, тобто на час прийняття постанов, що оскаржуються, відповідачу було достовірно відомі причини невиконання постанови суду, але вони необґрунтовано не були враховані державним виконавцем. (арк.с. 63-67)

Слід також зазначити, що постанова про накладення штрафу від 29.12.2012 року за повторне невиконання рішення суду була винесена державним виконавцем у той день, коли позивачу стало відомо про наявність першої постанови про накладення штрафу. Тобто, відповідач фактично позбавив позивача можливості виконати рішення суду добровільно до повторного притягнення до відповідальності.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що постанови від 21.12.2011 року та від 29.12.2011 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято на підставі діючого законодавства. А тому, позовна заява у частині вимог щодо скасування цих постанов підлягає задоволенню

Постанова викладена у повному обсязі 14.03.2012 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя ОСОБА_2 від 21.12.2011 року про накладення штрафу на військову частину А 4515 у розмірі 680 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя ОСОБА_2 від 29.12.2011 року про накладення штрафу на військову частину А 4515 у розмірі 1360 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини А 4515 (вул. Федоровська, м. Севастополь, 99013) судовий збір у розмірі 28,00 грн. шляхом списання цієї суми з рахунку відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі (пл. Ластова, буд. 3, м. Севастополь, 99001).

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ю.В. Лотова

Суддя Ю.В. Лотова