донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.05.2012 р. справа №24/376

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПриходько І. В., Колядко Т. М., Ломовцева Н. В.,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 -за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_5 -за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від29.02.2012р.

у справі№24/376 (суддя Величко Н.В.)

за позовомпублічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області

до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»м. Донецьк

простягнення 84 512,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(далі -відповідач) про стягнення 84 512,77 грн., у тому числі: інфляційних в сумі 65 194,35 грн. та 3 % річних в сумі 16 003,50 грн. та пені в сумі 3 314,92 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.02.2012 р. у справі № 24/376 задоволено у повному обсязі позовні вимоги та присуджено до стягнення 3 % річних в сумі 16 003,42 грн. та пені в сумі 3 314,92 грн., а також частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 53 210,97 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначив, що, на його думку, зобов'язання виникли за рішеннями суду, а тому застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України є правомірним до стягнутої за рішеннями суду заборгованості. Крім того, вважає власний розрахунок інфляційних вірним та здійсненим у відповідності до норм діючого законодавства та роз'яснень ВСУ.

Скаржник у судовому засіданні 03.05.2012 р. підтримав апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.05.2012 р. та у відзиві №10/1-2613 від 17.04.2012р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, клопотав про слухання справи за його відсутності.

18.04.2012р. позивачем надано клопотання про заміну найменування позивача з публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на загальні збори акціонерів, здійснення реєстрації статуту підприємства у новій редакцій і внесення 30.03.2012р. відомостей про це до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Розглянув матеріали справи, згідно положень ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та здійснює заміну найменування позивача - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи за невиконання грошових зобов'язань за договором №2181 від 20.02.2003р. з відповідача на користь позивача було стягнуто:

· рішенням господарського суду Донецької області по справі № 7/203 від 03.11.2008р. - 107 529,08грн. боргу за активну електричну енергію, спожиту протягом лютого-березня 2007р. та квітня 2008р., інфляційні у сумі 31 180,01 грн. та 3% річних у сумі 4491,74 грн. за період 06.03.2007р. - 25.09.2008р. та пеню у сумі 1055,64 грн. за період 06.05.2008р. по 25.09.2009р. (том 1 а.с.17);

· рішенням господарського суду Донецької області 28.04.2009р. по справі № 25/62 - борг за спожиту протягом грудня 2008 р. та лютого 2009р. активну електроенергію у сумі 18 417,20 грн. та реактивну електричну енергію у сумі 986,84 грн., пеню в сумі 1159,91 грн., індекс інфляції -1546,94 грн., 3% річних -144,44 грн. (том 1 а.с.23);

· рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2009р. по справі № 10/183 - 19 389,31 грн. боргу за активну електроенергію та 555,73 грн. боргу за реактивну електроенергію, спожиту у квітні 2009 року, інфляційні у сумі 320,22 грн., 3% річних у сумі 226,23 грн. та пеню в сумі 1335,94 грн. (том 1 а.с.31);

· рішенням господарського суду Донецької області від 17.02.2010р. по справі №10/9 - боргу за спожиту у березні 2009р. реактивну електроенергію в розмірі 1 146,95 грн., інфляційні у сумі 58,49 грн., 3% річних у сумі 25,36 грн. та пеню з 08.04.2009р. по 08.10.2009р. у сумі 128,74 грн. (том 1 а.с.36);

· рішенням господарського суду Донецької області 25.08.2010р.р. по справі №20/164 - заборгованість з активної електроенергії 42 926,68 грн., з реактивної електроенергії 1 875,58 грн., 399,26 грн. 3% річних та 3 290,76 грн. -пені (том 1 а.с.41);

· рішенням господарського суду Донецької області 20.12.2010р. по справі №37/324 - заборгованість з активної електроенергії 51 777,03грн., реактивної електроенергії 17 101,79 грн., спожитої протягом грудня 2004р.-грудня 2006р. та суму недоврахованої електроенергії в розмірі 30 028,84 грн. (том 1 а.с.47);

· рішенням господарського суду Донецької області 06.06.2011р. по справі №20/74 - заборгованість з активної електроенергії за грудень 2010р. -січень 2011р. у сумі 51 507,10 грн., з реактивної електроенергії за жовтень 2010р.-січень 2011р. у сумі 5 101,97 грн., 3% річних у сумі 275,81 грн., індекс інфляції -1 237,93 грн. та пеню у сумі 1 425,12 грн. (том 1 а.с.56).

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи - є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеними рішеннями господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електроенергії, а також наступне.

Між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго»(постачальник -правонаступником якого є позивач у справі) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №2181 від 20.02.2003р. (далі -Договір) предметом якого є постачання електричної енергії, її використання та сплата споживачем на користь постачальника електричної енергії згідно із умовами Договору та додатків до нього.

Позивачем з посиланням на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України заявлено про стягнення інфляційних та 3% річних, які нараховані на суми, що стягнуті за вищезазначеними рішенням господарського суду Донецької області, також заявлено про стягнення пені з посиланням на умови п. 4.2.1 Договору на заборгованість у розмірі 56 609,07 грн., яка стягнута за рішенням господарського суду № 20/74.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями господарського суду Донецької області у справах № 7/203, № 25/62, № 10/183, №10/9, №20/164, №37/324, №20/74 встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої активної, реактивної та недоврахованої електроенергії.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статей 202-205 Господарського кодексу України, статей 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

У вказаний в розрахунках період відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу в повному обсязі не було виконано, стягнута за вищевказаними рішенням суду заборгованість за спожиту активну та реактивну електроенергію, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем саме умов спірного Договору, в повному обсязі не сплачена, що по суті відповідачем у судових засіданнях обох інстанцій не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верхового Суду України, що викладена в постанові від 14.11.2011р. №12/207, що є обов'язковою для господарських судів згідно приписів ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням програми «Законодавство», а також періоду заявленого позивачем, перевірено розрахунок та обґрунтованість нарахувань інфляційних, 3 % річних та пені (на борг за активну електроенергію у розмірі 51 507,10 грн. та реактивну електроенергію у розмірі 5 101,97 грн. за рішенням суду № 20/74 за період з 01.03.2011 р. по 07.08.2011 р.) і встановлено його невідповідність вимогам законодавства в частині нарахування інфляційних витрат на заборгованість, що стягнута за рішеннями суду.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення інфляційних на суму 53 210,97 грн. обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом частково з урахуванням розрахунку суду та контррозрахунку відповідача.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника не приймаються судом апеляційної інстанції як юридично неспроможні та такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. у справі №24/376 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Здійснити заміну найменування позивача - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області, на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. у справі № 24/376 -залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012р. у справі № 24/376 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Т. М. Колядко

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС