РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-3133/2011 2/0109/170/2012
27.03.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, поданою заступником прокурора м. Сімферополя, до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АРКрим ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
в с т а н о в и в:
02.08.2011 року заступник прокурора м. Сімферополь в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним договір від 19.11.2009 року реєстровий №39 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 мотивований тим, що оспорюваний договір вчинений ОСОБА_1 в порушення вимог ч.3 ст. 203 ЦК України у зв'язку із невідповідністю його волі, оскільки він був неспроможнім 19.11.2009 року усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.
Помічник прокурора Лісова Ю.О. та Николаєв М.М. у судовому засіданні підтримали позов з наведених вище підстав.
Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, оскільки рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 06.04.2011 року достовірно встановлено, що ОСОБА_1, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, чітко розумів природу договору. У матеріалах справи не має доказів на підтвердження того, що на час укладення договору він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АРКрим ОСОБА_3 пояснила, що під час укладення договору ОСОБА_1 написав особисто заяву про те, що він усвідомлював те, що укладає договір. Будь-якої нервовості він не проявляв, особисто підписував договір. Продати квартиру він бажав та не заперечував проти передачі коштів третій особі ОСОБА_6
Заслухавши сторін, експерта, свідка ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов до наступного висновку.
19.11.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, за якою ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 квартиру НОМЕР_1, що розташована в будинку АДРЕСА_1 в м. Сімферополі АР Крим, а ОСОБА_2 прийняв цю квартиру та сплатив за неї 348681 грн.
Заступник прокурора, посилаючись на положення ч. 3 ст. 203, ст. 225 ЦК України, просить визнати договір купівлі-продажу недійсними внаслідок того, що волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, правочин вчиненей у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Згідно акту №1515 амбулаторної судово - психіатричної експертизи від 31.01.2012 року у ОСОБА_1 виявлено органічний розстрій особистості у наслідок органічного захворювання головного мозку (судинного, токсичного, алкогольного ґенезу) з наростаючим інтелектуально - мнестичним зниженням, яке перешкоджало ОСОБА_1 у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період складання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року.
Аналізуючи зазначений висновок експертизи суд приходить до висновку, що експертами не надані вичерпні відповіді на порушені перед ними питання, висловлений сумнів.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» N 8, 30.05.1997 р., яка відповідно до ст. 7 ЦК України підлягає врахуванню, оскільки має характер правого звичаю, судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. За змістом ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснив, що під час укладення правочину ОСОБА_1 усвідомлював, що він вчиняє юридичну дію, проте не міг усвідомлювати наслідки. Медичні дані, надані для проведення експертизи, підтверджують тільки те, що ОСОБА_1 не в повній мірі усвідомлював значення своїх дій та керував ними.
З дослідницької часини висновку експертів убачається, що вони дослідили медичні документи, з яких не убачався стан здоров'я ОСОБА_8 на час укладення правочину.
Аналогічний висновок був наданий експертами при проведенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи, призначеної по кримінальній справі ( а.с.24 - 30).
Судом на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснювалось право сторін на проведення додаткової експертизи, яким сторони не скористались.
Таким чином, висновок експертів достовірно не встановлює тих обставин, що ОСОБА_1 в момент складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Суд не бере до уваги на підтвердження психічного стану ОСОБА_1 надані прокурором медичні документи про його перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 16.10.2003 по 04.11.2003 року, з 28.07.2008 року по 07.08.2008 року, 19.01.2009 року по 13.02.2009 року, з 20.11.2010 року по 15.12.2010 року , з 10.02.2011 року по 17.02.2011 року та про встановлені діагнози хвороби шлунку, печії, нирок. При вирішені питання про визнання правочину недійсним на підстав ст. 225 ЦК України приймається до уваги стан особи на момент вчинення правочину. Даних про наявність у ОСОБА_1 захворювань та проходження ним лікування станом на листопад 2009 року суду не надано, не повідомлено джерело їх існування.
З цих підстав суд також не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7 про те, що на початку лютого 2009 року ОСОБА_1 перебував у важкому стані та не усвідомлював реальність.
Щодо посилання у позові на те, що при укладенні договору волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, то суд приймає до уваги наступне.
Згідно заяви, викладеної на ім'я приватного нотаріуса власноручно ОСОБА_1, останній заявив, що він перебував у здравому умі та ясній пам'яті, у дієздатності не обмежений, повністю розуміє значення своїх дій та подальші правові наслідки. Просив посвідчити договір купівлі - продажу належної йому квартири за 348681 грн. ОСОБА_2, діяв добровільно та без будь-якого примусу (а.с.41).
Після укладення договору сторони у той самий день надали один одному письмові розписки, що свідчить проте, що волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору відчуження квартири було вільним.
Про оспорювання вчиненого правочину ОСОБА_1 звернувся тільки 28.12.2010 року, що убачається з рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 06.04.2011 року. Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу ОСОБА_1 чітко розумів усі обставина та наслідки угоди, яку він укладав з ОСОБА_2, розумів природу цього договору і бажав його. Факт того, що грошові кошти за продану квартиру були отримані не ОСОБА_1 безпосередньо, а в його присутності ОСОБА_6, свідчать лише про таку волю продавця у передачі отриманих від продажу квартири грошей в подальшому саме ОСОБА_6 задля отримання певної фінансового вигоди (а.с.38-39).
Крім того, з пояснень позивача ОСОБА_1 убачається, що на цей час судовим рішенням він стягнув з ОСОБА_6, передані йому грошові кошти від продажу квартири згідно розписки від 19.11.2009 року (а.с.6).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не можуть бути підставою для задоволення позову у межах заявлених вимог дані про юридичну освіту позивача та наявність постанови про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, заволодіння майном ОСОБА_1 шляхом омани, вчиненого за попередньою змовою групи осіб (а.с.5).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, з'ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилалися як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлений вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 225, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60,88, 209, 212, 214 -215 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1, поданого заступником прокурора м. Сімферополя, до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АРКрим ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року за реєстром №39 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя