Справа № 2-4918/11

Справа №2/422/2059/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвій О.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1(далі -Позивач) звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2011р. по кримінальній справі №1-290/2011р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.08.2011року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2011р. у частині вирішення питання щодо цивільного позову -скасовано, та справу в цій частині направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Таким чином, позивач зазначає, що ОСОБА_3 визнаний засудженим и повинен відшкодувати їй всі понесені нею матеріальні витрати в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху, які виражались в тому, що водій ОСОБА_3, 19 червня 2010року приблизно о 18 годині 00 хвилин керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську, виконав маневр, не переконавшись в його безпеці для інших учасників дорожнього руху. В результаті чого, водій вищевказаного автомобіля допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz 312 D», д/н НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_4, та який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1. Згідно з висновком автотехнічної експертизи розмір матеріальної шкоди складає 134 112 (сто тридцять чотири тисячі сто дванадцять) грн. 65коп. Позивач також зазначає, що вона сплатила за рахунок власних коштів проведення авто технічної експертизи, що підтверджується квитанцією № 479529 від 28.07.2010року у розмірі 500(п'ятсот) грн., та сплатила послуги евакуатора, що підтверджено квитанціями № 41 від 19.06.2010року у розмірі 600(шістсот) грн. та №52 від 09.07.2010року у розмірі 600 (шістсот) грн. Окрім матеріальної шкоди, їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 135 812 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 65коп. та моральної (немайнової) шкоди у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.

Під час розгляду справи по суті представник позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши розмір матеріальної шкоди до 110 822 (сто десять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 65коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити, по мотивам, що викладені в позові.

Представник Відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, надав суду заперечення на позов, в якому просив в задоволені позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Так, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 червня 2010 року приблизно о 18 годині 00 хвилин керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», д/н НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 рухаючись по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську, допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz 312 D», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, та який належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2011р. по кримінальній справі №1-290/2011р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с.5-7).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.08.2011 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2011р. у частині вирішення питання щодо цивільного позову -скасовано, та справу в цій частині направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.8-11).

В силу ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно -правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у дорожньо -транспортній пригоді, яка мала місце 19 червня 2010року, внаслідок чого заподіяна шкода позивачу, як власнику автомобіля «Mersedes-Benz 312 D», д/н НОМЕР_2, доведена в силу вищевказаної норми.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 070/10 від 28 липня 2010 року, проведеного Судовим експертом Цаберябим Віктором Миколайовичем (свідоцтво Міністерства Юстиції України НОМЕР_3 від 05.12.2007року, дійсне до 05.12.2010року), матеріальна шкода, заподіяна власникові автомобілю «Mersedes-Benz 312 D», д/н НОМЕР_2, в результаті його пошкодження складає у розмірі 134 112 (сто тридцять чотири тисячі сто дванадцять) грн. 65коп.(а.с.24-26).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що особою, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем «ВАЗ 2105», д/н НОМЕР_1, під час ДТП, і є винною у скоєнні дорожньо -транспортної пригоди, є саме відповідач -ОСОБА_3. Тому, проаналізувавши фактичні обставини справи, суд вважає, що вчинення відповідачем деліктного правопорушення доведено належними доказами, що є підставою для притягнення його до відповідальності у виді стягнення спричиненої майнової шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль «Mersedes-Benz 312 D», д/н НОМЕР_2 на час ДТП був застрахований, і тому позивачеві, у відповідності до п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів »та згідно полісу, Страхова компанія «УПСК»виплатила страхове відшкодування в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн.

Крім того, відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на оплату проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджується квитанцією № 479529 від 28.07.2010 року у розмірі 500 (п'ятсот) грн., та сплатила послуги евакуатора, що підтверджено квитанціями № 41 від 19.06.2010року у розмірі 600(шістсот) грн. та №52 від 09.07.2010 року у розмірі 600 (шістсот) грн. (а.с.28).

З огляду на викладені обставини та приписи чинного законодавства, беручи до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі матеріальну шкоду спричинену внаслідок дорожньо -транспортної пригоди у розмірі 110 822 (сто десять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 65 коп. (тобто суму у вигляді фактичної різниці між розміром шкоди, що визначена висновком авто технічного дослідження № 070/10 від 28.07.2010р. та фактично отриманих позивачем сум з вказаним договором страхування), а також вартість послуг евакуатора у сумі 1 200 грн., витрати на оплату проведеного авто товарознавчого дослідження у розмірі 500 грн.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що розмір завданих збитків обраховано не вірно, адже такі доводи не підтверджені жодними належними чи допустимими доказам. Відповідно до норм ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також не може взяти до уваги доводи представника позивача, як підставу відмови в задоволенні позову, щодо того, що позивачем не було передано відповідачеві залишки такого транспортного засобу, на які відповідач має право після відшкодування завданої шкоди. Адже, на момент розгляду даної справи по суті, відповідачем майнова шкода не відшкодована, з цього приводу між сторонами існує спір, окрім цього з такою пропозицією відповідач до позивача не звертався, відмови в передачі залишків не отримував, тому спору з цих обставин між сторонами не має, зустрічного позову з вказаних підстав також не заявлялось.

Щодо доводів представника позивача про наявні майнові інтереси третіх осіб (банківської установи) на вказаний транспортний засіб у зв'язку із перебуванням такого об'єкту рухомого майна в заставі в забезпечення умов кредитного договору, то судом встановлено, що на момент розгляду справи по суті відповідні кредитні зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі, обтяження на таке рухоме майно припинено, що підтверджується відповідним повідомленням ПАТ КБ „ПриватБанк" від 12.10.2011 р.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також згідно ч.2 ст.1166 та ч.5 ст.1187 ЦК у випадку спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тобто, володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування. Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Окрім цього, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «(зі змінами та доповненнями) було роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб в розмірі відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 7 постанови від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що за змістом норм законодавства, які регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди ґрунтуються на законі та підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Разом з цим, з огляду на тривалість вказаних страждань, характеру ушкодження майна, характеру немайнових витрат, суд визнає заявлений розмір моральної шкоди у загальному розмірі 500 000(п'ятсот тисяч) грн. надмірно завищеним, у зв'язку з чим, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. на користь позивача.

Оскільки при зверненні з даним позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволені, то суд вважає, що у відповідності до вимог ст.88 ч.3 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить суму 1 108(одна тисяча сто вісім) грн. 22 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.395, 396, 1167,1188 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27.03.1992року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «(зі змінами та доповненнями)суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 110 822(сто десять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 65коп.

3.Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1 500(одна тисяча п'ятсот) грн.

4. В задоволені решти позовних вимог -відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 108(одна тисяча сто вісім) грн. 22 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. В. Мовчан