2-3858/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого -судді Крупко О.Г.

при секретарі -Решетиленко Н.К., Фуковській Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2011року позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи на те, що вона з 17.09.1981року працювала завідуючим комунальним виховально-корекційним комплексом м. Донецька, згідно з наказом № 344-к від 17.09.81р. відділу освіти.

Наказом № 788-к від 31.10.11р., вона була звільнена з роботи 01.11.11р. на підставі ст.41 п.1 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником закладу.

Позивачка вважає звільнення її незаконним, з таких підстав: в наказі від 31.10.11р. №788-к не вказано в чому полягає одноразове грубе порушення.

Наказ про звільнення прийнятий на підставі довідки про підсумки проведення службового розслідування у ВКК від 24.10.11р., де вказано, що позивачка не виконала вимоги ст..ст. 40,47,48 КЗпП України, п. 1.8 розділу 1; п.п. 3.1, 3.1.1 розділу 3 інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах; п.п. 2.10, 7.1 інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п. 4.1, п. 4.2 посадової інструкції завідувача дошкільного навчального закладу.

Як вбачається зі змісту довідки від 24.10.11р., порушення порядку ведення трудових книжок працівників, книг наказів носили тривалий, а не разовий характер, та ці порушення можуть бути виправленими, не тягнуть за собою заподіяння шкоди та тяжких наслідків, тому не можуть вважатися грубим.

Позивачка, на підставі ст..ст. 232-235 КЗпП України, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради № 788-к від 31.10.11р. про звільнення її з посади завідувача комунального виховально-корекційного комплексу міста Донецька на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити її на посаді завідувача комунального виховально-корекційного комплексу м. Донецька.

Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.11р. по день відновлення на роботі.

Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5.000 грн., на підставі ст.. 237-1 ч.1 КЗпП України, так як незаконне звільнення її з роботи призвело до порушення установленого порядку її життя, що вимагає додаткових зусиль для його нормалізації, грубе порушення її трудових прав зі сторони роботодавця викликало страждання та моральний дискомфорт, так як підриває її бездоганну ділову репутацію та принижує її гідність.

Після звільнення з роботи вона не може матеріально забезпечувати себе та свою сім'ю, постійно перебуває в нервовій напрузі, відчуває дискомфорт, частково втратила сон, порушились її життєві зв'язки.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 15.12.11р., позовні вимоги підтримала, просили суд задовольнити їх.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють на підставі довіреностей, позовні вимоги позивачки не визнали, пояснили суду, що звільнення позивачки відбулось на законних підставах. Позивачкою було допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а саме не видача ОСОБА_6, в день звільнення належно оформленої трудової книжки, чим порушено норми ст.. 47 КЗпП, інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, а також позивачка допустила неналежно оформлений наказ № 56-к від 26.09.11р., про звільнення ОСОБА_6, за власним бажанням різняться дати звільнення, про що був складений акт перевірки Теріторіальної державної інспекції праці у Донецької області № 05-01-107/0076 від 28.11.11р., вказані порушення стали підставою для звільнення позивачки по ст.. 41 п. 1КЗпП України.

Суд вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом № 344-к від 17.09.1981 р., Відділу освіти позивачка ОСОБА_1 замала посаду завідуючій комунальним виховально-корекційним комплексом м. Донецька з 17.09.1981 року.

На підставі наказу районного відділу освіти від 13.10.11р., № 471 з метою вивчення фактів, викладених у скарзі ОСОБА_6, була створена комісія щодо проведення службового розслідування у ВКК.

За результатами проведення службового розслідування комісія прийшла до висновків, що робота завідувача ВКК ОСОБА_1, щодо виконання ст.. ст.. 40, 47, 48 КЗпП України та пунктів 1.8 розділу 1; п.п. 3.1, 3.1.1. розділу 3 Інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах, п.п. 2.10, 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в редакції наказу Мінпраці та соціальної політики від 08.06.01р., № 259/34/5; п. 4.1, п. 4.2 про посадові інструкції є незадовільною за що наказом № 487-а від 24.10.11р., позивачку ОСОБА_1, завідуючу ВКК було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, згідно зі статтею 147 КЗпП України (а.с.28). Та наказом № 788-к від 31.10.11р., вона була звільнена 01.11.11р. на піставі п. 1 ст. 41 КЗпП України ( одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації) ( а.с. 4).

Відповідно до ст.. 148 ч.3 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Постановою Пленума Верховного Суду України від 01.04.94р., № 4 передбачено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

У наказі №788-к від 31.10.2011 року про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не вказано в чому конкретно проявилось порушення трудових обов'язків, що стало приводом до звільнення.

Як пояснили в суді представники відповідача приводом до звільнення стало те, що позивачка не видала трудову книжку ОСОБА_6 у зв'язку з її відсутністю у сейфі, де зберігались трудові книжки робітників, а також неналежно оформила наказ №56-к від 26.09.2011 року про звільнення ОСОБА_6 з посади завгоспа ВКК за власним бажанням, так як на час звільнення 23.09.2011 року остання знаходилась на лікарняному.

У судовому засіданні представники відповідача не надали процесуального рішення суду про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки за позовом ОСОБА_6 через його відсутність.

Крім того, відповідно до наданої суду посадової інструкції завідувача виховально-корекційного комплексу ОСОБА_1 в функції та обов'язки завідувача не входе зберігання трудових книжок робітників виховально-корекційного комплексу.

Таким чином, представниками відповідача не надані суду докази про заподіяну позивачкою шкоду відділу освіти та Виховально-корекційному комплексу м. Донецька, а також тяжкість наслідків виявлених недоліків щодо проведення службового розслідування 24.10.2011 року комісією Виховально-корекційного комплексу м. Донецька, яку очолювала позивачка.

А те порушення, яке виявлено комісією щодо проведення службового розслідування від 24.10.2011 року, а саме втрата трудової книжки, могло бути власно усунено відповідно до розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 17.08.1993 року за №110, шляхом видачі ОСОБА_6 дублікату трудової книжки. Крім того, можуть бути виправлені й інші недоліки, виявлені в результаті проведеного службового розслідування у Виховально-корекційному комплексі м. Донецька.

Суд вважає, що наведені представником відповідача порушення можуть бути виправлені, не тягнуть за собою заподіяння шкоди та тяжких наслідків, а тому не можуть вважатися грубими.

Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним Наказу №788-к від 31.10.2011 року про звільнення ОСОБА_1 і поновлення на роботі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З довідки №592 від 05.12.2011 року Відділу освіти вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню, дорівнює 115 гривень 71 коп.

Таким чином, на користь з відповідача слід стягнути відшкодування середнього заробітку за період з 02.11.2011 року по 20.04.2012 року в розмірі 13 769 гривень 49 коп (115 грн 71 коп х 119 робочих днів без урахування податку на прибуток та обов'язкових платежів).

Крім того, задовольняючи позов в цій частині, суд також на підставі ст.237 КЗпП України вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки внаслідок незаконного звільнення позивачки були порушені її трудові права і вона зазнала моральних страждань, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди на суму 1000 гривень.

Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 137 гривень 69 коп. пропорційно сумі, яка відшкодовується на користь позивачки в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог п.п.2,4 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2518 гривень 20 коп. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.235,237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 зі змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради № 788-К від 31.10.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 завідувача комунального виховально-корекційного комплексу міста Донецька на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

ОСОБА_1 поновити на посаді завідувача комунального виховально-корекційного комплексу міста Донецька з 02.11.2011 р.

Стягнути з Відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 13 769 грн. 49 коп. без утримання прибуткового податку, обов'язкових платежів, та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

Стягнути з Відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на користь держави судовий збір в розмірі 137 грн. 69 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2518 грн. 20 коп. підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.Г.Крупко