Справа № 22-ц-965/12 24.04.2012 24.04.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1490/1375/12 Головуючий першої інстанції: Пісоцький О.М.
Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 квітня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.
із секретарем судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивачки - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2012 року,
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю № 045615 від 20 серпня 2003 року вона є власником земельної ділянки площею 6.88 га, яка розташована на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Восени 2003 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на строк до 01 серпня 2008 року. У 2005 році цей договір було переукладено з відповідачем ОСОБА_4Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2010 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2010 року залишено без змін, цей договір визнано недійсним, скасована його державна реєстрація, а відповідача зобов`язано повернути земельну ділянку.
26 грудня 2010 року зазначене судове рішення було виконано відділом ДВС Арбузинського районного управління юстиції.
Посилаючись на те, що протягом 2009 та 2010 років відповідач, користуючись її земельною ділянкою, не сплачував орендну плату, передбачену договором оренди, позивачка просила стягнути з відповідача по 6000 грн. за кожен рік заподіяних збитків, із розрахунку подвійного розміру орендної плати, а також -моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
У серпні 2011 року позивачка уточнила позовні вимоги та, посилаючись на те, що 19 червня 2008 року набрав чинності Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток( паїв)» і орендна плата повинна бути не менше 3%, остаточно просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, виходячи із розміру орендної плати, по 3750 грн. 82 коп. за кожен рік, пеню за прострочку виконання зобов'язань за договором щодо невиплати орендної плати за 2009 р. -5703 грн.04 коп., за 2010 р.-2279 грн.34 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2011 року закрито провадження у справі в частині вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 7501 грн.64 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2011 року, вищезазначена ухвала суду першої інстанції скасована, а справа в частині позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди направлена до того ж суду для продовження розгляду.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2011 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2011 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині стягнення пені за порушення умов договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2012 року позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3750 грн. 82 коп., судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 24 грн., а всього 3825 грн.82 коп.В задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В наданих запереченнях позивачка посилається на законність рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серія 1- МК №45615 від 20 серпня 2003 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6.88 га в межах території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.13.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 6.88 га строком на 5 років (а.с.41-42).
Даний договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 15 березня 2007 року за №040700500381.
Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2010 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2010 року залишено без змін, вищевказаний договір визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію, зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку ( а.с.7-8,10-11).
За заявою ОСОБА_2 16.12.2010 року відділом ДВС Арбузинського РУЮ було відкрито виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного рішення суду ( а.с.13).
26 грудня 2010 року дане виконавче провадження закінчено в зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду ( а.с.16)
Вважаючи встановленим, що відповідач у 2009 та 2010 роках фактично користувався земельною ділянкою, яка належить позивачці та з врахуванням вимог ст.1166 ЦК України, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що є підстави для відшкодування матеріального збитку, виходячи із розрахунку неотриманої позивачкою орендної плати та стягнув на її користь плату у розмірі 1875 грн.41 коп. за кожен рік.
Однак з таким висновком у повній мірі погодитися не можна, оскільки суд не звернув увагу на існування спеціального законодавства, що регулює відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у разі самовільного зайняття земельної ділянки.
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, понесені внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Разом з тим, відповідно до положень ст..157 ЗК України та роз'яснень п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду україни №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.
Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.
Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.
Враховуючи обставини справи, позивачці, самовільним зайняттям відповідачем її земельної ділянки, було заподіяно матеріальні збитки, але розмір таких збитків повинен розраховуватися виходячи із вартості неотриманого врожаю, а не з розміру орендної плати зазанеченої в договору, який визнано недійсним. Але таких вимог позивачкою не заявляла.
Крім того, в зв'язку з визнанням недійсним договору оренди, в силу положень ч.2 ст.236 ЦК України відсутні законні підстави для стягнення орендної плати.
За таких обставин вважати обґрунтованим висновок суду щодо задоволення позову в частині відшкодування шкоди немає підстав.
Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, то рішення відповідно до ст.309 ЦПК України в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
В частині стягнення моральної шкоди рішення суду не оскаржувалося.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И РІ Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2012 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити нове.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: