Справа № 1490/1612/12 07.05.2012 07.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1107/12 Головуючий у 1-ї інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 41 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

7 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Колосовського С.Ю.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача, відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2012 року

за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3

про усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

та зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6

про вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

23 травня 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, вимоги за яким вточнив та просив усунути йому перешкоди в користуванні належною на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача як колишнього власника таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

29 липня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про вселення, в якому зазначав, що незважаючи на відчуження ним спірної квартири на користь позивача, він має право на проживання в неї, але ОСОБА_5 та його дружина - донька позивача ОСОБА_6 чинять йому перешкоди в цьому.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про його вселення до квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким його позов задовольнити, а у задоволені зустрічних позовних вимог відмовити.

На думку апелянта судом не враховано, що відповідач до розпорядження належної йому квартирою добровільно виїхав з неї, та після її відчуження на користь позивача не набув права на проживання як член сім'ї нового власника.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважає доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, суд першій інстанції виходив з того, що відповідачем право на користування жилим приміщенням у відповідності до ст. ст. 9, 156 ЖК України не втрачено, а порушено неправомірними діями нового власника ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_6.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_5, суд вважав ці вимоги безпідставними.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки він дійшов до них без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового.

Так, з матеріалів справи убачається, що згідно з договором дарування 4 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_3 подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_5, тобто припинив своє право на спірне житло.

За такого, висновок суду про поширення на відповідача норм ст. 156 ЖК України, ст. ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України щодо порушення його житлових прав та підстави для їх захисту є помилковим, так як ОСОБА_3, після відчуження квартири, не набув самостійного права на житло на підставах, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем, тощо), та ні є членом або колишнім членом сім'ї нового власника.

В той же час, права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖК України, та передбачають таке право власника як використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд. Передбачаючи право власника квартири на її відчуження, закон не передбачив при цьому збереження за ним права користування житлом (житлового сервітуту) у випадку переходу права власності до іншої особи, яка ні є членом його родини.

Зазначені висновки не суперечать ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України, оскільки право на житло (користування ним, усунення перешкод в користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника квартири, який не є її співвласником, на користування цією квартирою обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цієї квартири.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_3 ні є членом сім'ї нового власника квартири ОСОБА_5, в спірній квартирі з ним спільно не проживав та виїхав з квартири на інше місце мешкання, у зв'язку з її відчуженням. Тому наявність або припинення подружніх стосунків між відповідачем та його колишньою дружиною ОСОБА_6 правового значення при вирішенні цього спору не мають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на вільне користування належною йому власністю порушене, а тому у відповідності до положень ст. 391 ЦК України воно підлягає захисту у викладений ним спосіб, а саме шляхом визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування спірною квартирою. Підстави для задоволення зустрічних вимог відсутні.

За такого, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити у задоволенні зустрічного позову, задовольнити первісний позов та у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 152 грн. 80 коп. судових витрат.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2012 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 152 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді